Шахівниця в освіті або окупована освіта – 3
Цінність шахових фігур: пішак, кінь або слон (легкі фігури), тура або ферзь (важкі фігури)
Шахова термінологія
Військові звання: рядовий склад, сержантський та старшинський склад, офіцерський склад.
Військові термінологія
Як будь-яка система, освіта має свою ієрархію, в якій існують певні ранжування. Такі градації існують практично в будь якій системі, на те вони й системи. В шахах це пішаки та легкі й важкі фігури, армія має теж свою систему. Чітко говорити про систему такого ранжування в освіті не можливо, але приблизно можна запропонувати наступну – школярі, студенти, вчителі та викладачі.
Кримська окупація, яка розпочалася у лютому 2014 року, не тільки не оминула систему освіти, в цій площині проходили важливі події – біля 190 тис. учнів, більше 25 тис. вчителів, понад 60 тис. студентів, декілька тисяч викладачів вузів – величезне «поле битви» між Росією та Україною. Про події в сфері шкільної освіти (учнів) та студентів можна ознайомитися в попередніх статтях («Окупована освіта» та «Аlma mater. Свій серед … або Окупована освіта 2»). Отже поговоримо про вчителів та викладачів.
Окупація Криму Росією проходила відносно «мирно», цьому сприяло багато чинників – від анархії в вищих сферах влади до спланованих дій окупантів, від страху до зради. Але мабуть одним з головних стала певна підтримка окупантів або пасивність кримчан. Вчителі та викладачі півострова не дуже відрізнялися від представників інших соціальних груп. І це є основною трагедією українського суспільства, а може і не тільки українського. Вчительство само по собі є дуже консервативним, але в українському суспільстві воно стало певним гальмом розвитку демократії – багаточисленні «провладні» мітинги, на які більшість вчителів покірливо йшли, а участь у виборчих компаніях, коли не тільки більшість виборчих дільниць були в школах, а й самі комісії складалися з вчителів. Проте це тематика окремого дослідження, окрім того не потрібно підходити до всіх однаково, але певні тенденції все ж прослідковуються. Повернемося до Криму.
«Зміну» влади вчителі практично не відчули. Серйозних змін у керівництві освітою не відбулося. Міністром освіти і науки, молоді та спорту Республіки Крим (назва органу управління освіти півострова з лютого 2014 р.) стала, а точніше залишилася, Гончарова Наталія Георгіївна (міністр освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим з грудня 2013 р.), більшість керівників та працівників органів управління та керівників закладів освіти залишилися на місцях.
Наступним кроком, і навіть самим важливим, став перехід на російську систему оплати. Заробітна плата вчителів та викладачів була перерахована в сторону збільшення, і це збільшення було суттєвим. Виплати педагогічним та науковим працівникам збільшувалися поступово: в травні на рівні 25%, в червні – 35%, з липня і далі щомісячно 50%. Таким чином вчителі зі стажем та вищою категорією могли отримувати до 30 тисяч рублів, що при тодішніх цінах було дуже істотно.
Одночасно почався «перевід» освітнього процесу на російські «рейки». Для цього влітку була проведена перепідготовка вчителів, в процесі якої було «перепідготовлено» понад 23 тисяч вчителів Криму та 3 тисячі вчителів Севастополя (якість цієї перепідготовки залишимо за рамками цієї статті). Схожа ситуація відбувалася і в вузах Криму, де викладачі терміново перероблювали програми та курси.
Окрім «пряника» російські окупанти разом з кримськими колабарантами використовували й «батіг». Розпочалося переслідування українських патріотів – вчителів та викладачів. Ярким прикладом цього є звільнення директора єдиної в Криму Української школи-гімназії Наталії Руденко та події в Ялтинській школі №15 (переслідування вчителів та директора після виконання Гімну України випускниками під час останнього дзвоника). Різними засобами вчителі та викладачі «виштовхувалися» з системи освіти – від погроз фізичного знищення до звільнення через відсутність годин, від морального тиску до звільнення через відсутність російського громадянства. Окрім того в закладах освіти складалися списки «неблагонадійних» педагогів, а всі вчителі суспільствознавчого циклу (особливо історики) потрапляли під особливий нагляд (керівники закладів постійно інформували про їх діяльність органи управління).
В складне становище на півострові потрапили вчителі української мови та літератури. Не зважаючи на декларацію про три мови на півострові (російську, українську та кримськотатарську), годин на викладання української мови та літератури в 2014 – 2015 навчальному році практично виділено не було. Окрім того катастрофічно скоротилося кількість україномовних класів, при чому це скорочення часто відбувалося під тиском адміністрацій або колабарантів. Біля 700 вчителів української філології були зараховані до Кримського Республіканського Інституту Перепідготовки Працівників Освіти для проходження професійного перенавчання за напрямком «Філологія. Російська мова і література» строком на 10 місяців (наказ КРІППО №4 від 27 серпня 2014 р., наказ КРІППО №8 від 1 вересня 2014 р. «Про зарахування» та інші), іншим вчителям запропонували пройти десятимісячну перепідготовку (очно-заочну) на базі КРІППО за власний рахунок. Також вчителів української мови «довантажували» годинами з іншими предметами – суспільствознавства, праці та ін., хоча вони не були фахівцями з цих дисциплін. Це призвело до того, що вчителі почали звільнятися та виїжджати з Криму, так у Євпаторії з 80 вчителів української мови залишилося тільки 20,
Схожа ситуація і з вчителями кримськотатарської філології. Так на початок 2014 – 2015 навчального року в Криму з 600 шкіл було тільки 7 шкіл з українською мовою навчання (та й вони були реорганізовані) і 15 шкіл з кримськотатарською мовою навчання. Окрім того, навчатися на рідній мові, відповідно російського законодавства, можно тільки до 9 класу включно, тобто у 10 та 11 класах учні повинні навчатися на російській мові. На сайті ж Кримського республіканського інституту пістдипломної педагогічної освіти в розділі «Кримськотатарська мова та література» тільки загальні методичні рекомендації, а частина «Курси підвищення кваліфікації» на момент підготовки статті була порожня.
Цікавою стала ситуація з вчителями та викладачами з Туреччини, які викладали у школах та медресе Криму. Восени, без пояснення причин, їм просто не продовжили вид на проживання. В результаті всі викладачі повинні були залишити півострів.
Ще одним кроком формування освітніх відносин на півострові стали переслідування через заборонену літературу. Відповідно рішення Міністерства освіти Криму (лист від 12.09.2014 № 01-14/1167 «Об экстремистской литературе») вводиться список забороненої літератури (біля 2500 найменувань), які повинні були виявити заклади освіти та знищити. Це стало чудовим приводом для проведення обшуків та переслідувань. Так 9 вересня 2014 р. російська поліція провела обшук в гімназії-інтернаті для обдарованих дітей с.Танкове Бахчисарайського району Криму. В результаті адміністрацію навчального закладу змусили прибрати всю кримськотатарську символіку. А обшуки відбулися ще в декількох закладах освіти.
І на останок щодо положення серед вчителів в Криму. Кінець 2014 р. та початок 2015 року (січень та лютий) принесли кримським вчителям «російську дійсність» – невиплата та затримка зарплат, незрозуміла ситуація з оплатою праці та багато інших сюрпризів створили кризову ситуацію. Хоча Міністерство освіти Криму і заявляє про погашення заборгованості, яка була викликана «технічними проблемами», проте інформація з місць не завжди підтверджує ці заяви.
Схожа політика проводилася і у вищій освіті в Криму. З самого початку окупації керівництво вузів практично в повному складі перейшло на бік загарбників. Разом з іншими колабарантами адміністрації вузів організували переслідування як студентів, так і викладачів, які мали проукраїнські погляди. Після «референдуму» розпочався виїзд викладачів на материк через моральний тиск і створення неможливих умов для праці, скорочення та зменшення навантаження. Цьому «активно» допомагало керівництво вузів, тому більшість активних викладачів вузів виїхали до України.
В цей же час вища освіта теж переходила на «російські рейки». З одного боку були суттєво збільшена заробітна плата викладачів, а з іншого боку … було скорочена кількість вузів: якщо на початок 2014 р. в Криму діяло 94 вуза, то восени 2014 р. їх залишилося всього … 12. Тобто відбулося скорочення у 8 разів. Це суттєво зменшило кількість викладачів. Скорочення часто мали політичний характер, наприклад у Таврійському національному університеті ім. Вернадського був скорочений факультет української філології.
Мабуть самою визначною подією минулого року у вищій освіті Криму стало створення Кримського федерального університету ім. Вернадського. Проте як кажуть: «Бажали кращого, а вийшло як завжди». Маючі можливо «благие намрення» університет створювався на базі Таврійського національного університету ім. Вернадського шляхом об’єднання 7 вищих навчальних закладів та 7 наукових організацій Криму. Не зважаючи на те, що практично всі ректори вузів (окрім ректора ТНУ М.Багрова) та керівники наукових закладів були проти об’єднання, Уряд Російської Федерації 4 серпня 2014 р. прийняв рішення про створення КФУ ім. Вернадського.
Окрім того створення КФУ ім. Вернадського привело до скорочення не тільки кількості студентів (наприклад біля 400 студентів-іноземців Кримського медичного університету забрали документи), а й викладачів – була закрита кафедра кримськотатарської літератури, відбулися структурна реорганізація через скорочення – об’єднання історичного та філософського факультетів привело до звільнення 11 викладачі та збільшення навантаження до тисячі аудиторних годин.
І знов таки наприкінці 2014 року та на початку 2015 року розпочалися непорозуміння із заробітною платаю викладачів кримських вузів.
Підсумовуючи окупаційну політику в сфері освіти по відношенню вчителів та викладачів Криму можна констатувати те, що всі зміни, які відбуваються проходять під тиском імперської влади і направлені на побудову «послушной» системи освіти. Проте вона зустрічає певний супротив, а фінансові вливання, які повинні були показати переваги «російського миру» закінчуються.
Повернемося до України. З початку окупації Криму викладачі вузів та вчителі шкіл, розуміючи ситуацію, почали виїжджати з півострову. Багато з них не мали ані роботи, ані житла на материку. А що держава? А нічого. Так-так, дій направлених безпосередньо на підтримку вчителів та викладачів, які виїхали з Криму, з тимчасово окупованої території, зроблено не було. Крім того кримчани, які вихали з півострову ще повинні були боротися із бюрократичною машиною України. Так Постанова КМУ №65 від 1.03.2014 р. вимагав економії державних коштів шляхом не заповнення вакансій, тобто кримчани не мали можливості працевлаштуватися у деякі заклади навіть на вакантні посади. Та ще й «подарунки» банківської системи, яка блокувала рахунки кримчан. Потім держава ще «допомогла», оголосивши кримчан, які виїхали з півострова нерезидентами, тобто визнавши їх практично іноземцями.
А що ж Міністерство освіти і науки України? Міністерство вважало, що такої проблеми як кримські викладачі не існує, всі рівні перед законом, а вчителів і так багато. І все це не зважаючи на звернення викладачів з Криму, які навіть пропонували певні механізмидій, проте і вони залишилися поза увагою чиновників. І ось нарешті у серпні Міністерство освіти України вирішило таки відреагувати на ситуацію і випустило Спільний лист Міністерства освіти і науки та Міністерства соціальної політики № 1/12-5698, 9209/0/14-14/21 від 15.08.2014 «Щодо забезпечення працевлаштування вчителів загальноосвітніх шкіл та вихователів дошкільних навчальних закладів із зони АТО» – в цьому листі чиновники пояснили педагогам … як шукати роботу за допомогою центрів зайнятості. Так, була спрощена певна процедура та механізм … постанови на облік. А щоб було ще зрозуміліше, цей лист був продубльований на сайті Міністерства освіти і науки України в розділі «Для жителів Донбасу і Криму» – «Інформація щодо працевлаштування педагогічних працівників». В «Інформації …» зазначається, що (цитата з сайту):
У центрах зайнятості Вам допоможуть:
- знайти роботу – тимчасову або постійну;
- взяти участь у громадських або інших роботах тимчасового характеру;
- пройти професійну підготовку, перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію;
- отримати статус безробітного та матеріальну допомогу на випадок безробіття.
Підсумовуючи державну політику України щодо вчителів та викладачів з Криму можна зазначити що така політика просто відсутня. І педагоги, що залишилися на тимчасово окупованій території в Криму, і педагоги, що виїхали з тимчасово окупованої території Криму залишені напризволяще.
І на сам кінець – деякі педагоги, що виїхали з тимчасово окупованій території вже планують повертатися до Криму.
Та надія завжди залишаїться.
Олег Охредько, Центр громадянської просвіти “Альменда”.
Стаття підготовлена в рамках проекту “Громадськість протидіє інформаційній війні проти України”, що реалізується ЦГП “Альменда”.
Проект здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
