Автор

ЦГП Альменда

22.04.2021

Аналіз підручників з історії України для 8 класів загальноосвітніх навчальних закладів

На жаль в України продовжується «гонка» з підручниками – щороку «випускаються» нові підручники для чергової паралелі, які не проходять належної експертизи, не проходять апробації. Окрім того часто автори та авторки використовують свої «старі» наробки, які мають певні помилки та застарілі погляди на історію нашої країни. Ще одним «ноу-хау» став відбір підручників, на основі якого формується держзамовлення – вчителі та вчительки обирають підручник за яким планують працювати і по кількості і формується тираж. От тільки для знайомства з рукописами підручників пропонують фрагменти, що схоже на оцінювання куртки за рукавами.

У 2021 році відбувся конкурс підручників з історії України. Рішенням конкурсної (Протокол № 3 засідання Конкурсної комісії «Суспільствознавство» з проведення конкурсного відбору підручників (крім електронних) для здобувачів повної загальної середньої освіти і педагогічних працівників (8 клас) від 23 березня 2021 року) на розсуд вчителів та вчительок було представлено 6 підручників:

• Історія України : підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів  / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Харків : Вид-во «Ранок», 2021 
• Історія України : підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів  / Г. М. Хлібовська, О. В. Наумчук, М. Є. .Крижановська. – Тернопіль : Астон, 2021
• Історія України : підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів  / І.Щупак, Б.Черкас, О. Бурлака, Н. Власова, К. Галушко, В. Кронгауз, І.Піскарьова, Д. Секиринський, О. Репан, Н. Старченко, О. Худобець,. – К. : УОВЦ «Оріон», 2021
• Історія України : підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів  / М.Мудрий, О.Аркуша. – Київ : Генеза, 2021
• Історія України : підручник для 8 класу закладів загальної середньої освіти / В. С. Власов, О. Є. Панарін, Ю. А. Топольницька. – Київ : Літера ЛТД, 2021.
• Історія України : підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів / О.Пометун, О. Дудар, О.Гук. – К. Освіта, 2021

Проекти підручників були розміщені на сайті Інституту модернізації змісту освіти і вчителя та вчителькам був наданий доступ до проектів, проте тільки у дуже короткий період – з 9 до 17 березня. Також для ознайомлення були представлені тільки частини підручників:

Після ознайомлення вчителів та вчительок з фрагментами підручників, доступ до них був закритий.

Таким чином для аналізу було обрано фрагменти 6 підручників. Аналіз проводиться на кількісному та якісному рівні. Кількісний рівень проводиться за допомогою контент аналізу та статистичної обробки кількості матеріалу. Якісний аналіз розглядає зміст матеріалу текстового та ілюстративного характеру.

Контент аналіз проводився через пошук вживання певних назв і термінів та похідних від них: «Крим, Кафа, Кефе, Феодосія, Чуфут-Кале, Перекоп, татари,  чумаки, Гірей, Феодоро, Генуя, Бахчисарай, Солхат, диван, іслам». Статистичний матеріал визначався за допомогою визначення кількості тексту та відношення до загальної кількості з врахуванням похибок та округлення до цілого. Також проводився аналіз Змісту підручників на можливість розміщення матеріалів про Кримський півострів в Нові часи (окрім фрагменту підручника Історія України за авторством О.Пометун, О. Дудар, О.Гук. видавництва «Освіта», який відсутній у представленому фрагменті). Якісний аналіз визначав наявність текстів дискримінаційного характеру та забарвленості матеріалів.

Під час аналізу були використані наступні скорочення:

Результати аналізу фрагментів підручників:

• Інформація про події на Кримському півострові в Новітні часи присутня в запропонованих фрагментах.
• Матеріали щодо економічного, соціального, культурно або релігійного розвитку Криму у Нові часи у запропонованих фрагментах підручників з історії України для 8 класів загальноосвітніх закладів практично відсутня – є незначні тексти у фрагментах підручників ПІУ9М (С.49) та ПІУ8В (С.11 – 12), які коротко описують Кримське ханство.
• Всі фрагменти підручників містять ілюстративний матеріал, який дотичний до Криму у Новітні часи, але по більшості він зображає події, пов’язані з козаками. Наприклад у ПІУ8Х на С.108 розміщена сучасна світлина Ханського палацу у Бахчисараї, проте завдання пропонує  «1. Прокладіть на Google‐карті маршрут Богдана: Хмельницького від Микитинської Січі; (орієнтовно від сучасного міста Нікополя) до Бахчисарая; 2 З’ясуйте: 1) яка відстань між містами, 2) яким чином (на якому засобі пересування) міг подолати її гетьман та 3) упродовж якого часу», що не має відношення до самого палацу або у ПІУ8Г на С.61 розміщена репродукція «Козаки гетьмана П. Сагайдачного здобувають Кафу. Художник А. Орльонов. 2009 р.» , проте вона не має відношення до життя на Кримському півострові. У ПІУ8В на С.11 розміщено дві репродукції, які характеризують життя кримських татар: «Татари, що подорожують Кримом. Художник К. Босоллі. 1840–1842 рр.», «Татарська школа для дітей. Художник К. Босоллі. 1840 р».
• У фрагментах підручників розміщені карти. Більшість карт має кордони сучасної України (окрім фрагмента ПІУ8Щ). Окрім того в фрагменті підручнику ПІУ8Щ на С.13 розташована карта «Українські землі в ХVІ ст.» на якій відсутній Кримський півострів, що формує уявлення про те, що Крим не відноситься до України.
• Статистичну інформацію щодо кількості матеріалів, які мають інформацію про Крим у Нові часи неможливо прорахувати через фрагментарність представлених підручників. В проаналізованих фрагментах матеріали, які безпосередньо стосуються життя на Кримському півострові у Нові часи практично відсутні.
• У всіх фрагментах підручників з історії України для 8 класів активно використовується назва «татари» по відношенню до кримських татар, іноді зустрічаються назви ногайці та буджцькі татари.
• В деяких підручниках в назвах параграфів використовуються узагальнюючі назви на кшталт «українські землі», хоча в матеріалах відсутня інформація щодо Криму, наприклад в ПІУ8Щ  на С.41 подана назва § 5–6 «Церковні та релігійні проблеми в Україні XVI ст.», проте жодної інформації щодо мусульманства та іудаїзму в параграфі не наведено; на С.70 цього ж підручника в § 9–10  «Культурне життя на українських землях у ХVІ — першій половині ХVІІ ст.» не наводиться жодних прикладів культурного розвитку народів, які проживали на Кримському півострові. Схожа ситуація і в деяких інших підручниках: ПІУ8Х § 4 «Економічне життя українських земель у XVI ст.» розглядає економічний розвиток різних частин України, окрім Криму; ПІУ8Г – § 7. Культура України XVI ст.; § 8.        Культура України першої половини XVII ст.; § 8. Культурно-освітнє життя в українських землях у другій половині XVI – на початку XVII ст. § 9. Містобудування, архітектура, образотворче мистецтво та драматургія XVI – першої половини XVII ст.
• Аналіз Змісту підручників з історії України для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів не надає можливості говорити про наявність матеріалу про економічне, суспільне, культурне та релігійне життя на Кримському півострові в Нові часи. Єдина можливість наявності матеріалу про Крим може бути у параграфах в яких розповідається про підкорення Кримського ханства, проте кількість сторінок, виділених для цього параграфу не дає можливості розмістити вищевказаний матеріал.
• Більшість матеріалу про Кримський півострів в Нові часи подається опосередковано через тематики розвитку частини українських земель (загроза зі сторони Кримського ханства), формування козацтва (протистояння загрози кочових племен Причорномор’я та кримських татар), союзів та протистоянь часів Національно-визвольної війни 1648 – 1654 рр. з Кримським ханством.

Загальні висновки:

• Повного аналізу підручників з історії України для 8 класів загальноосвітніх навчальних закладів провести не можливо через відсутність доступу до повних текстів проектів підручників (в зв’язку з проведенням конкурсу ІМЗО надав доступ тільки до фрагментів).
• Тематика Криму в Нові часи в підручниках (фрагментах) з історії України для 8 класів загальноосвітніх навчальних закладів практично відсутня.
• Матеріал підручників (фрагментів) може формувати певні погляди, які не відносять Крим до українських територій та упередження щодо кримських татар.

Олег Охредько,
експерт ЦГП “Альменда”