Автор

ЦГП Альменда

20.10.2023

Юридична кваліфікація порушень права на освіту на тимчасово окупованих територіях України крізь призму Міжнародного гуманітарного права

Анастасія Сербіна,
адвокат, засновниця Тренінгової групи АС

Освіта українців на ТОТ – виклик для всієї України

З 19.02.2014 окремі території України є окупованими Російською Федерацією. За ці роки на тимчасово окупованих територіях (далі – ТОТ) вже народилось та підростає нове покоління, а діти, які на першому етапі окупації ходили до початкової чи середньої школи, вже стали дорослими людьми. На етапі їхнього дорослішання значного впливу мала політика влади окупанта, у т.ч. щодо підходів до виховання та освітніх стандартів. 

Наразі на ТОТ підростає нова генерація українців, яких позбавляють права на ідентичність, яким нав’язують нову викривлену картину світу та яких навчають асоціювати власну державу з ворогом. І чим довше триває окупація, тим легше представникам окупаційної влади впливати на бачення ситуації конфлікту, та легше розривати ментальний зв’язок зі своєю Батьківщиною, впливати на зміну поведінки людини на рівні цінностей.

Особливість навчання дитячої аудиторії обумовлена:

• віком дитини, її розумовими здібностями, рівнем сили волі до опору та відстоювання власної позиції з одного боку;
• роллю батьків та вплив середовища, в якому зростає дитина та яке остання наслідує, копіює та відтворює на рівні поведінки з другого боку;
• та статусом вчителя, слова якого не ставляться під сумнів, а сприймаються як істина в останній інстанції.

Чим менша дитина, тим легше нею маніпулювати, насадити певні наративи, які на відповідному етапі дорослішання не потребують підтвердження та не ставляться під сумнів взагалі. 

Після повномасштабного вторгнення нам вже відомі історії, коли громадяни України, які з 2014 року проживали в Криму, або на Донбасі, виступали добровольцями та з йшли воювати проти власної країни, бо не ідентифікують Україну як свою Батьківщину. Це юнаки, яким виповнилось від 18 до 25, які останні 9 років (тобто половину чи треть свого життя) чули тільки те, що вони є росіянами, а й те, що мають любити, пишатись та захищати свою нову вітчизну у вигляді РФ.

Освіта на ТОТ за стандартами країни-агресора, яка включає в себе і патріотичне виховання, отримання знань з викривленої версії історії та плекання любові до РФ, як до вітчизни є величезним викликом для України, яка ставить собі за мету деокупацію всіх ТОТ та повернення кожного нашого громадянина.

Чи відповідає освітній процес на ТОТ вимогам Міжнародного гуманітарного права?

Для України зазначена вище освітня політика держави-агресора на ТОТ є викликом, шляхи вирішення якого варто шукати вже зараз. Освіта на ТОТ є грубим порушенням Міжнародного гуманітарного права та Міжнародного права прав людини.

Так, Міжнародне гуманітарне право встановлює межі поведінки воюючих країн, закріплює основи нормативного регулювання суспільних відносин в період збройного конфлікту, у т.ч. правила окупації. Правовий режим ТОТ передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на ТОТ, у т.ч. з урахуванням того, що саме рф здійснює ефективний контроль над цими територіями та є окупантом. Російська Федерація є стороною наведених нижче угод, а також повʼязана зобовʼязаннями за міжнародним звичаєвим правом.

У контексті порушення права на освіту на ТОТ необхідно звернутися до таких нормативних актів:

• Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949. Ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР 03.07.1949.
• IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі (далі – IV Женевська Конвенція). Підписана 18.10.1907 в Гаазі. Для України набрала чинності 2408.1991.
• Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) (далі – Протокол І), від 08.06.1977. Набуття чинності для України: 25.07.1990.

Відповідно до положень зазначених вище угод та ч. 5 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до зазначених вище міжнародних документів несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Від початку окупації РФ не дотримується норм Міжнародного гуманітарного права, грубо нехтує покладеними на неї як на країну-окупанта обов’язками з метою мінімізації опору, переслідування неугодних та отримання прихильності цивільного населення.

Так, відповідно  до ст.  43 IV Конвенції з фактичним переходом до рук окупанта повноважень легітимної влади він вживає всіх залежних від нього заходів для того, щоб, по можливості, відновити і забезпечити громадський порядок і безпеку, дотримуючись існуючих у країні законів, за виключенням, коли це абсолютно неможливо. На практиці же ми бачимо, як швидко РФ змінює закони на ТОТ, вводить свої адміністрації та запроваджує нові правила поведінки, у т.ч. і в освітньому процесі (див., наприклад  Закон від 17.02.2023 “Про інтеграцію освіти”) . 

Відповідно до ст. 75 «Основні гарантії» Протоколу І тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті. При цьому має бути забезпечений принцип недискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Наразі діти, які залишаються на окупованих територіях, та які не бажають отримувати освіту окупанта наражають себе на небезпеку, та, фактично, навіть не мають права вибору, адже, дошкільна та шкільна освіта і за законами держави-окупанта є обов’язковою. Відповідно дитина не може здобути освіту на ТОТ за стандартами освіти України чи отримати її українською мовою. Також РФ активно перешкоджає отриманню української освіти.

Діти, відповідно до ст. 77 Протоколу І користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань. Сторони, що перебувають у конфлікті, забезпечують захист і допомогу, які їм потрібні з огляду на їх вік або з будь-якої іншої причини. Сторони, що перебувають у конфлікті, вживають усіх практично можливих заходів для того, щоб діти, які не досягли п’ятнадцяти річного віку, не брали безпосередньої участі у воєнних діях, і, зокрема, сторони утримуються від вербування їх у свої збройні сили. При вербуванні із числа осіб, які досягли п’ятнадцятирічного віку, але яким ще не виповнилося вісімнадцяти років, сторони, що перебувають у конфлікті, прагнуть віддавати перевагу особам старшого віку. Проте, всупереч цієї норми на ТОТ створені та всіляко заохочуються загони Юнармії, також є гуртки патріотичного виховання та воєнної підготовки, де наших дітей заохочують виконувати гімн та складати присягу. Так, на офіційному сайті Юнармії (https://yunarmy.ru/) зазначено, що діяльність цього руху спрямована на виховання любові до вітчизни (і під нею розуміється саме РФ). Юнармія приділяє велику увагу формуванню шанобливого ставлення до інституту сім’ї, пам’яті предків (і це також про руське населення та російську історичну спадщину, історію війн та ролі РФ в них) і навчає поваги до старших. У лавах Юнармії розвивається активне громадянство (виховуються саме загальноросійські цінності щодо громадян України), почуття відповідальності за свої дії та дії, ініціатива та автономія. В розділі «уроки» велика кількість освітнього матеріалу присвячена так званій “спеціальній військовій операції”, підтримці російських військових, вихваляння та подяки за воєнні дії на території України (див, наприклад, https://yunarmy.ru/press-center/news/pervaya-zhenshchina-geroy-spetsoperatsii-na-territorii-ukrainy/).

В окупованому м. Джанкой 23.02.2016 було створено військово-патріотичний центр «Сиваш» (https://dsng.jimdofree.com/ ) , до руху якого приймаються діти і до 14 років. Відповідно до Статуту цієї організації, предметом та цілями Руху є:

1) Участь у реалізації державної молодіжної політики РФ;

2) Всебічний розвиток і вдосконалення особистості дітей і задоволення їх індивідуальних потреб інтелектуальний, моральний і фізичний розвиток;

3) Підвищення суспільного профілю та престижу військової служби;

4) Збереження та примноження патріотичних традицій;

5) Готовність і здатність молоді здійснення цивільного обов’язку та конституційних зобов’язань по захисту Вітчизни.

Такі дії країни агресора слід кваліфікувати як вербування малолітніх та неповнолітніх осіб, що є грубим порушенням Міжнародного гуманітарного права.

Наразі, на патріотичне виховання на ТОТ здійснена основна ставка РФ. Під пропаганду антиукраїнської ідентичності, ненависті до України та знищення всього українського потрапляють найменші наші громадяни, які є заручниками режиму. Так, відділення патріотичного виховання різної форми власності та різного типу створені повсюдно на ТОТ, діти залучаються до таких рухів масово, іноді без права відмовитись. Наприклад, так званий Державний бюджетний навчальний заклад Республіки Крим «Обласний центр підготовки до військової служби та військово-патріотичного виховання» запрошує до своїх стін дітей віком до 8 років, на сайті цього закладу можна ознайомитись з освітніми програмами, які пропитано пропагандою (https://www.krympatriotcentr.ru/%d1%83%d1%87%d0%b5%d0%b1%d0%bd%d1%8b%d0%b5-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b3%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%bc%d1%8b )  На окупованих частинах Донецької та Луганської областей також відбувається залучення дітей до Юнармії (див, наприклад https://www.youtube.com/watch?v=MqclMER794A). 

Найбільше порушень РФ під час освітнього процесу на ТОТ допустила норм IV Женевської Конвенції. 

Основою нормативного регламентування Міжнародного гуманітарного права на окупованих територіях є ст. 3, яка є спільною для усіх Женевських Конвенцій, у т.ч. і ІV.

Так, з особами, які не беруть активної участі в бойових діях поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб, у т.ч. і наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження. На жаль, бути українцем, сповідувати українські цінності, зберігати свою ідентичність та зв’язок із Батьківщиною на ТОТ є вкрай складним, через переслідування будь-яких таких проявів, цькування, приниження, клеймування та негідну поведінку (https://zmina.info/news/ukrayinskyh-ditej-deportovanyh-do-rf-czkuyut-v-rosijskyh-shkolah-dytyacha-ombudsman-rf/) .

Ця Конвенція навіть додатково містить норму, яка зобов’язує країну-окупанта забезпечити право на свою освіту для дітей, які стали сиротами. Так, сторони конфлікту вживатимуть усіх необхідних заходів для того, щоб діти до 15 років, які осиротіли чи були розлучені зі своїми сім’ями внаслідок війни, не залишалися напризволяще, а також для того, щоб полегшити, за будь-яких обставин, догляд за ними, виконання обрядів, пов’язаних з їхнім віросповіданням, та їхню освіту. Якщо це буде можливо, їхню освіту слід доручати особам з такими самими культурними традиціями (ст. 24 IV Женевської Конвенції). Ми ж бачимо зовсім іншу картину, коли українські діти-сироти вивозяться за межі ТОТ, передаються для усиновлення в російські сім’ї, унеможливлюючи подальшу реалізацію права на освіту особами з такими ж самими культурними традиціями, які і наші.

Статтею 27 IV Женевської Конвенції гарантовано право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім’ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. Навіть боюсь уявити ситуацію, при якій дитина на ТОТ захоче в День Вишиванки одягнути нашу національну цінність, при цьому не поставити себе в небезпеку не тільки психологічного тиску, але і фізичного.

Окупаційна держава повинна в співробітництві з державними та місцевими органами влади сприяти належному функціонуванню закладів, відповідальних за піклування про дітей і їхню освіту (ст. 50 IV Женевської Конвенції). Проте, саме з закладів освіти і починає змінювати свідомість маленьких українців окупаційна влада. Так, наприклад вирішено провести «денацифікацію освіти» на ТОТ органами влади РФ. Так звана «денацифікація освіти» має включати в себе заміну підручників, введення підручників з патріотичним змістом, висвітленням так званої Спеціальної воєнної операції як порятунку для українського народу, як історія визволення. Багато книг які були в українських школах на ТОТ визнаються такими, які містять пропаганду жорстокості та антиросійські ідеї. Додатковим «ефективним засобом проти нацизму» на думку РФ, стануть заняття в школах від ветеранів Другої Світової, ветеранів радянських воєн (Афганістан, Вьєтнам та інші) та учасників так званої спецоперації (https://a24.press/news/operation/2022-08-19/na-osvobozhdyonnyh-territoriyah-ukrainy-provedut-denatsifikatsiyu-obrazovaniya-102834 ). 

У довгостроковій перспективі такі дії країни-окупанта – це ефективні кроки до створення довіри й шани до окупаційної влади, зростання покоління, яке не буде боротись та відстоювати свої права, бо елементарно не буде про них обізнана.

Міжнародне гуманітарне право вимагає від країни окупанта дій, які б мінімально змінювали життя цивільного населення, проте ми бачимо, наскільки кардинально змінюється звичне життя українців в окупації.

Таким чином, запровадження стандартів освіти РФ на ТОТ, введення патріотичного виховання, формування в дитячих головах уяви про негідне українське коріння, розрив зв’язків з Україною є грубим порушення норм Міжнародного гуманітарного права.

Стаття підготовлена Центром громадянської просвіти «Альменда» у рамках проєкту «Кроки назустріч один одному: наближення реінтеграції молоді з ТОТ». Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, репрезентовані у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.