Кіно як інструмент політичної індоктринації дітей на тимчасово окупованих територіях України
Російська Федерація (далі – РФ, Росія) дедалі більше посилює пропагандистський вплив на дітей та молодь, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України (далі – ТОТ). Для цього країною-окупантом та їх представниками на окупованих територіях використовуються різноманітні інструменти, які впроваджуються через формальну та неформальну освіту, молодіжні рухи й організації, мережу таборів.
Про деякі з пропагандистських інструментів можна детальніше почитати в звіті «КРИМСЬКИЙ СЦЕНАРІЙ 2.0»: ЯК РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ЗНИЩУЄ УКРАЇНСЬКУ ІДЕНТИЧНІСТЬ ДІТЕЙ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ.
Про тенденцію посилення ідеологічного контролю, мілітаризацію та політизацію системи російської освіти на ТОТ говорить і Міноборони Великої Британії, зазначаючи, що у школах дедалі більше поширюють тексти на підтримку так званої “спеціальної воєнної операції”, антизахідної роботи, радянської літератури та патріотичних (проросійських) військових текстів. Оскільки сучасні конфлікти дедалі частіше включають не лише збройне протистояння, а й активну інформаційну війну, кінематограф стає одним із ефективних інструментів формування бажаного політичного світогляду. Особливо вплив здійснюється на молодь на окупованих територіях. Завдяки здатності створювати сильні емоційні образи, кіно стає ідеальним каналом для ідеологічного впливу.
Метою цієї статті аналіз можливого впливу кінопереглядів на свідомість дітей та молоді з ТОТ через висвітлення змісту показаних фільмів.
Психологічний вплив
Перегляд мультфільмів та фільмів має великий вплив на свідомість глядачів юного віку, їхній зміст сприймається дітьми як істина, зважаючи на їх вікові особливості та недостатньо розвинене критичне мислення. Автори дослідження “Вплив кінематографа на емоційну сферу особистості підлітка” зазначають:
“Кінематограф відіграє важливу роль у становленні особистості підлітка, зокрема, він дає змогу збагатитися життєвим досвідом інших людей, допомагає пережити нові почуття й емоції, прорефлексувати, подивитись на речі під іншим кутом, замислитися над власною життєвою позицією, своїм “життєвим кредо”. Забезпечує можливість прожити найрізноманітніші сценарії життя, відчути в собі сили та ресурси для врегулювання складних життєвих ситуацій, розвинути емпатію, усвідомити та систематизувати власний життєвий досвід.”
Предко, В., Кордубан, К., & Предко, Д. (2022). Вплив кінематографа на емоційну сферу особистості підлітка. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія, 2(16), 39–43. https://doi.org/10.17721/BPSY.2022.2(16).7
У найвразливіший період становлення особистості кіно активно впливає і на політичну свідомість завдяки своїм емоційним та образним засобам.
Дослідження авторів когнітивістської школи, зокрема Ж. Піаже та Дж. Адельсона, свідчать, що найінтенсивніше формування політичних уявлень відбувається у віці 11–15 років. Цей процес має свої етапи: у 11–13 років спостерігається стрімкий розвиток політичного мислення, тоді як у 16–18 років динаміка помітно сповільнюється. При цьому мислення дітей 11-річного віку залишається конкретним, персоналізованим і егоцентричним. Наприклад, говорячи про освіту, вони уявляють учителя чи директора школи; згадка про закон асоціюється з поліцейським, злочинцем або судом; поняття “уряд” викликає образ королеви, міністра чи мера.
У віці 15 років молодь вже здатна до абстрактного, формально-логічного мислення, що дозволяє швидко накопичувати політичні знання, засвоювати традиційні ідеологічні уявлення, суспільні умовності та стереотипи. Водночас саме в цей період масмедіа стають провідним джерелом інформації, авторитетним орієнтиром у поведінкових моделях. Серед усіх медіа саме художній кінематограф має найпотужніший вплив на формування таких моделей.
Фільм створює емоційно насичені образи героїв і зрадників, «своїх» і «чужих», добрих і поганих — часто без звернення до раціонального осмислення. Через маніпуляції культурними й політичними стереотипами, поширеними в масовій свідомості, глядач автоматично маркує персонажа як негативного, якщо його вчинки суперечать базовим культурним установкам. При цьому глядач часто не замислюється над тим, чи мають ці події щось спільне з реальністю. Головна сила кінематографу не в розповіді, а в показі подій та “зразкових героїв”, що створює психологічну підміну наратива на зразок поведінки.
Крім того, психологічний «ефект героя» активує механізм емпатії: глядач співпереживає персонажу, переймає його цінності та погляди, навіть якщо раніше їх не поділяв. І якщо отримана через фільм інформація підтверджується поточними повідомленнями з медіа, виникає ефект когнітивного співзвуччя, зокрема схильності людини відбирати в ЗМІ та в інших джерелах інформації ті дані, які відповідають її уже сформованим ідеологічним установкам. Таким чином, кіно не просто формує у дітей та молоді вторинний інформаційний фон — воно задає основи ідеологічних та політичних паттерн.
Що показують дітям на ТОТ?
Демонстрація фільмів для дітей на ТОТ здійснюється як в рамках формальної освіти – проведення щотижневих занять “Розмови про важливе”, заходів до “року Захисника Вітчизни”, демонстрація навчальних фільмів так і в межах неформальної – проведення фестивалей, конкурсів, акцій, зокрема акції “Кіно Перемоги”, під час якої школярам в кінотеатрах міст безкоштовно показують фільми про “Велику Вітчизняну війну”. Для виконання планів щодо проведення пропагандистських заходів, російські освітні заклади на ТОТ керуються чітким переліком рекомендованих стрічок, погоджених найвищим керівництвом РФ.
У березні 2025 року міністр просвіти РФ Сергій Кравцов представив “Список золотої колекції фільмів”, які затверджені підопічним йому міністерством та рекомендовані до сімейного перегляду, а також для освітніх організацій у рамках навчальної й позаурочної діяльності. Згаданий список містить 408 стрічок, які поділені за віковими та тематичними категоріями. Аналіз фільмів зі списку свідчить, що переважна більшість тем прямо чи опосередковано стосується воєн (Першої та Другої світових, війни в Афганістані, діючої Російсько-Української), лише 73 з 408 стрічок, тобто 18% були відзняті за часів самостійності РФ, решта – кінематограф часів СРСР.
Згідно з інформацією про роки виходу фільмів, зазначеною в документі “Список золотої колекції фільмів”, деякі стрічки недатовані.
Радянські фільми
Переважна більшість радянських фільмів, що показується дітям на ТОТ, має історичну, як правило військову тематику. Про значний вплив “візуальної історії”, яка сприймається через перегляд фільмів, йдеться в наукових працях, зокрема у роботі Ковалькова О. Л. “Афганська війна СРСР (1979–1989 рр.) у радянському художньому кінематографі в контексті «візуальної історії»”:
“Західні історики розглядають художні фільми як важливий ретранслятор історичних знань, потужний інструмент формування історичної пам’яті, здатний також формувати та змінювати політичні установки суспільства. Історичні фільми сприяють формуванню в аудиторії відчуття співпричетності, емоційного відчуття реалістичності відображення минулого на екрані. Фільм оповідає історію як казку з початком, кульмінацією і кінцем. Фільм зазвичай зображує епізод минулого як історію окремих людей – героїв, які потрапили в ті чи ті історичні обставини. Фільм завжди емоційно наповнює, персоналізує і драматизує історію. Він малює історію як тріумф, страждання, радість, відчай, пригоди чи героїчні вчинки. Ця емоційність досягається в різний спосіб: крупний план, швидке зіставлення різнорідних образів, сила музики та звукових ефектів. Цим досягається ефект співпричетності з тим, що відбувається на екрані. Фільм, таким чином, доповнює наше розуміння минулого, змушуючи нас «пропускати через себе» історичні події.”
Ковальков О. Л. Афганська війна СРСР (1979–1989 рр.) у радянському художньому кінематографі в контексті «візуальної історії» https://dspace.cusu.edu.ua/items/6df8c90b-f5a3-40ba-b967-0125178b3ba6
У багатьох радянських фільмів (із списку рекомендованих Мінпросвіти РФ), які позиціонуються як історичні, є головний герой, який в тій чи іншій ролі бере участь у війні, його зображують мужнім, сміливим, готовим на самопожертву, таким, що викликає емоції захоплення та/або співчуття. Нерідко таким героєм виступає дитина, приблизно такого ж віку, як і юний кіноглядач (кінострічки “Син полку”, “Зелені ланцюжки”, “Іванове дитинство”, “Дівчинка шукає батька”, “До побачення, хлопчики” та інші).
Слід зазначити, що у радянських фільмах починаючи з 1930-х – 1940‑х років проявляється тотожність військових дій та (соціального) визволення, якщо військові дії веде Радянський Союз. У пізніших фільмах військо стає головним інструментом звільнення, що розуміється як подолання етнонаціонального конфлікту шляхом захоплення певної етнічної території.
Війна й націоналізм у радянському кінематографі (1927–1941) Яків Яковенко Спільне, №10, 2016: Війна і націоналізм.
Такі сюжети російська влада не випадково використовує для показу дітям, маючи за мету вплинути на дитячу психіку, яка сприймає побачене на екрані як справжню історію, співпереживає героям та прагне бути схожим на них – захисником своєї “землі”, своєї “батьківщини”.
Сучасні російські фільми
Варто відмітити, що дітям показують не лише радянський спадок, а і сучасні російські “історичні” та “документальні” стрічки. Хоча їх кількість значно менша в порівнянні з СРСРівським надбанням, проте їх пропагандистський зміст вартий особливої уваги з огляду на використання інструментів фальсифікації, переписування історії, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, дискримінації та інших інструментів з метою виправдання агресивної політики РФ.
Серед таких фільмів — пропагандистський цикл “Міфи про Росію”, створений за книгою помічника президента РФ Володимира Мединського. В одному з епізодів авторам “вдається” довести, що Росія ніколи не нападала на інші народи, а приєднання територій, наприклад, Сибіру, відбувалося не через війни, а шляхом “інкорпорації”. Під авторством Володимира Мединського також випущені підручники з історії для 10-11 класів, які є безальтернативним джерелом вивчення історії на ТОТ.
Детальніше про підручники авторства В.Мединського в матеріалах ЦГП “Альменда”: - Дослідження змісту шкільних підручників Росії (2014-2022 рр.) - Чому російський єдиний підручник з історії порушує міжнародне право або новий вимір пропаганди на окупованих територіях
Ще одним яскравим прикладом сучасної російської документалістики, яку показують дітям, є фільм “Операція Україна | Одурманені Бандерою” (2023). Цей фільм містить кадри насилля, бойових дій, вбитих людей, які трактуються як “кадри звірств українських націоналістів Азова”, стрічка зображає спотворену історію життя Степана Бандери, називаючи його лідером “націоналістичних загонів УРСР, які діяли під час та після Великої Вітчизняної війни та підтримувались спочатку вермахтом, а потім ЦРУ, боролися з радянською владою, знищуючи мирне населення.” Проводяться паралелі дитячої організації “Пласт” з нацистською воєнізованою організацією Гітлер’югенд, нав’язуючи твердження, що метою пластунів було “зі зброєю в руках протистояти православній російськомовній більшості населення західної України”. Сучасними послідовниками та “неонацистами” так звані експерти в стрічці називають учасників “Правого сектору” та “Азову”, які ніби-то використовують режим проти Росії, саме тому “затягують СВО, а захід насичує їх зброєю”. Автори підсумовують, що “нацисти, бандерівці та США в одному човні проти Росії, а ЄС – прообраз гітлерівської коаліції”. Використані наративи російської пропаганди направлені на створення у глядачів образу ворогів – України та “колективного заходу”, формуючи нав’язливе усвідомлення необхідності боротьби з ними, зокрема і за активної участі у війнах.
Серед рекомендованих фільмів для перегляду школярами 10-11 класів – “Позивний Пасажир” (2024), який зображує події 2015 року на Донбасі під час початку російського вторгнення в Україну. Стрічка наповнена російською пропагандою, спрямованою на формування зневажливого ставлення до українських військових, зображуючи їх злочинцями та прихильниками нацизму, наявний кадр зі свастикою у вбитого українського солдата. У фільмі фігурує образ хлопчика, який цікавиться російською літературою. Кульмінацією сюжетної лінії з хлопчиком стає момент, коли він виходить на дорогу перед українським танком, тримаючи в руках радянський прапор, на грудях і спині в нього висять портрети О.Пушкіна і М.Гоголя як бронежилет. За відмову відійти з дороги український військовий стріляє в дитину. На зйомки цього пропагандистського “шедевру” з держбюджету РФ було виділено 246,2 млн рублів. Такі стрічки спрямовані на виправдання російської агресії в Україні.
Черговим документальним фільмом пропагандистського характеру став “Алдан”, прем’єра якого в РФ запланована на 1 травня 2025 року. Сюжет зображує події війни в Україні, а саме на території Запорізької області, куди відправляється воювати якутський програміст, називаючи окуповані території України територією Росії. У фільмі показується образ українського військового, який спілкується про продаж тіл на органи, зокрема дитячих. Примітно, що в цій стрічці знялися т.зв. губернатор Запорізької області Євген Балицький та губернатор Якутії Айсен Ніколаєв, а кошти з кінопрокату будуть направлені на підтримку т.зв. СВО.
Вплив на дитячу свідомість через образи фільмів є одним з елементів для поступової русифікації та підготовки українських дітей до життя в російському середовищі. Використовуючи у фільмах підміну понять, коли окупантів виставляють як захисників, а жертву роблять винною у війні, в українських дітей РФ намагається виховати ненависть до України. Натомість споглядання у кінострічках романтизованих воєнних подій, героїзації російських військових сприяє формування у дітей позитивного ставлення до війни.
Поширення на тимчасово окупованих територіях
Спираючись на радянський досвід РФ поширює практику використання кінематографу в пропагандистських цілях і на ТОТ. Першим регіоном, де дітям почали демонструвати російські фільми ще в перші роки окупації стали АР Крим та місто Севастополь. А з окупацією нових територій практика подібного впливу на дітей та молодь поширилась і на них, окупаційна влада почала застосовувати примусовість відвідувань таких кінопереглядів.
Особливості організації та адаптації до цільових аудиторій кінопропаганди в Українській РСР (1943–1945 рр.)Вєдєнєєв Дмитро
Серед таких заходів для школярів різних навчальних закладів ТОТ АР Крим та м. Севастополь були показані:
- в рамках акції “Кіно Перемоги” в кінотеатрі “Шторм” радянський фільм “Білоруський вокзал” про зустріч колишніх військових через 25 років після закінчення війни, в якому використовується пісня «Нам потрібна одна перемога». Пісня що має заклик до продовження війни за будь-якої ціни, також ця пісня широко використовується РФ у пропагандистських акціях. Акція “Кіно Перемоги” також передбачає показ і інших радянських стрічок подібного змісту – «А зорі тут тихі», «Летять журавлі», «Офіцери», «Білоруський вокзал», а також сучасних фільмів – «Битва за Севастополь» та «28 Панфіловців», які спрямовані на формування у юних глядачів романтизованого образу війни та спонукають до усвідомлення необхідності захисту своєї Батьківщини (себто Росії). До слова, фільм “28 Панфіловців” знятий під керівництвом вже згаданого Володимира Мединського, зображує вигаданий російською пропагандою міф про подвиг 28 бійців 316-ї стрілецької дивізії під командуванням генерала Івана Панфілова, які за екранізованою версією, при наступі противника на Москву знищили 18 ворожих танків і загинули в бою. Обман розкрився у 1947 році, коли було заарештовано одного із солдатів за зраду Батьківщині, який підтвердив, що бій дійсно був, але ніяких подвигів вони не здійснювали і добровільно здалися в полон німцям. Проте навіть ці історичні докази не перешкодили використанню російською пропагандою радянського міфу про подвиг солдатів.
- фільм «Суворовець 1944» про 13-річного суворовця Вовку Куликова, який позиціонується як приклад для наслідування.
- фільм «Доля людини» про події під час та після Другої світової війни.
- для студентів Кримського федерального університету Російське товариство “Знаніє” показало документальний фільм “Рідні наші”, що має пропагандистський характер та розповідає про військову династію сім’ї Богуш-Денисенко, різні покоління якої воювали на різних фронтах – від Першої світової до т.зв. “спеціальної військової операції”. Проводячи аналогію між Першою, Другою світовими війнами та т.зв. “СВО” РФ намагається виправдати збройну агресію проти України в очах глядачів подібних стрічок.
- стрічка «Код доступу: визволення Криму» про виправдання подій окупації Криму демонструється школярам півострова ще з 2024 року.
Для школярів ТОТ Запорізької області були показані:
- документальний фільм «Стійкий» в рамках проєкту «Без терміну давності». Фільм є частиною пропагандистського циклу «Дякую за службу!», що направлений на популяризації служби в силових структурах РФ, героїзацію військовослужбовців РФ.
- для учнів школи №15 ТОТ м.Мелітополя , Якимівській ЗОШ №27 та “Новодніпровська ЗОШ” ТОТ Василівського району показували фільм «Герої Живі» за підтримки, зокрема російської пропагандистської громадської організації “Безсмертний Полк Росії”. Ця організація проводить однойменні акції-марші з портретами та виступами-вшануванням учасників війни, що використовуються як інструмент воєнної пропаганди.
- фільм “Війна і мир” для школярів Костянтинівської школи №2, серію короткометражних фільмів про війну в рамках кінофестивалю “Перерва на кіно” для дітей «Веселівської ЗОШ №52».
Для школярів ТОТ Херсонської області були показані:
- фільм “Доля людини” в Генічеській школі № 3 за участю представниці окупаційної влади – т.зв. заступниці губернатора Тетяни Кузьміч. Це й же фільм переглядали і діти Григорівської школи.
- фільм «Звільнення. Художники Перемоги» про воєнні події дивились школярі Строганівської та Григорівської шкіл.
- для студентів Чаплинського аграрного коледжу показані спеціальні репортажі телеканалу “Азовсталь”. Звільнення”, автор якого зазначає: “Завдяки проєкту молодь Херсонщини зможе розширити свої знання про перебіг СВО, а також про возз’єднання Криму з Росією. Він чудово спростовує українську пропаганду”.
На території ТОТ Донецької та Луганської областей також активно залучають дітей та молодь до примусових переглядів радянських та сучасних пропагандистських стрічок, приурочуючи ці покази до “Дня Перемоги”:
- в рамках всеросійської кіноакції „Кіно Перемоги!“ школярам окупованої Луганщини показали фільм “Білоруський вокзал”.
- радянський фільм про воєнні події “Доля людини” переглядати діти ТОТ Донецької області. На цій же території були показані і фільми про триваючу війну Росії проти України – «Хроніки СВО. Монологи», «Присядь, солдат», що виправдовують російську агресію.
- фільм “Солдатик”, в якому розповідається про шестирічного Сергія Альошкова, який приймав участь у боях за Сталінград під час Другої світової війни. Невипадково обрана вікова категорія глядачів – були присутні 1-5 класів шкіл “Невська” та школи № 27 окупованої Донеччини, оскільки діти на екрані бачать свого однолітку, сюжет фільму зображує його героїзм, що спонукає брати з нього приклад.
Росія активно використовує кінематограф на тимчасово окупованих територіях України як інструмент дезінформації та маніпуляції свідомістю дітей і молоді. Показ радянських і сучасних фільмів, що спотворюють історичні події, виправдовують агресію та нав’язують образ “героїчного визволителя”, є частиною ширшої стратегії інформаційної війни Кремля.
Як зазначено в Резолюції Європейського парламенту про дезінформацію Росії та фальсифікацію історії для виправдання її агресивної війни проти України (2024/2988(RSP)), Росія системно фальсифікує історію, заперечуючи роль СРСР у початку Другої світової війни (Пакт Молотова-Ріббентропа) та використовуючи “переможну” риторику для мобілізації населення. Такі спотворення, зокрема міфологізація Дня Перемоги, перетворюються на потужний інструмент виправдання нинішньої злочинної агресії проти України та намагання знищити українську ідентичність.
Через примусові покази фільмів, а також в умовах недостатньо сформованого критичного мислення у дітей, окупаційна влада прагне викорінити українську ідентичність дітей, сформувати лояльність до режиму окупантів, ворожості до України та Заходу, виправдання війни як “священної місії”. Протидія цим діям вимагає не лише військової боротьби, а й активної інформаційної політики, спрямованої на захист правди, розвиток критичного мислення та підтримку української національної свідомості серед молоді.
Стаття підготовлена завдяки фінансовій підтримці чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
