Для мене ніколи не стояло питання «Чий Крим?» бо я завжди знав і знаю що Крим, кримчан…сьогодні коли кажуть Крим Український або Російський я дуже  дивуюсь бо Крим мій і всіх кримчан.

Я завжди рахував себе більше кримчанином ніж українцем,  не знаю чому, це питання для мене ніколи не стояло…я народився на західній Україні, все життя прожив в Криму.

Війна, це поняття завжди було для мене далеке та страшне, до того моменту поки я не побачив військову техніку та «вежливых человечков» в своєму Криму, в Криму де я завжди почувався в безпеці, бо дома ти завжди в безпеці поки тебе оточують знайомі обличчя, але як тільки до тебе приходять чужі і кажуть «…тепер ти будеш жити за нашими правилами…» ти починаєш думати про інше місце де ти будеш жити за своїми правилами…

Сьогодні я живу в Києві, не маю права в’їжджати в свій Крим, я зрозумів що те відчуття безпеки яке я втратив в Криму до мене повернулося в Києві і його повернули його люди які мене тут оточують.

Сьогодні мені дає сили боротьба, боротьба  за свою домівку, за своє море, за свої гори, за свої спогади…і я знаю що я в цій боротьбі не один і навіть там, в Криму, чекають на нас, там залишились ті хто готовий нам допомагати в нашій спільній справі,  справі повернення Криму.

26 лютого - День кримского спротиву російській окупації. Нагадаємо, що 26 лютого 2014 року відбувся найбільш масовий мітинг прихильників та противників цілісності України в Сімферополі. А в ніч на 27 лютого відбулося захоплення озброєними бойовиками російських спецслужб будівель Верховної Ради і Ради Міністрів республіки Крим. До 3 річниці початку кримського спротиву російській окупації ЦГП "Альменда" запускає серію публікацій особистих історій звичайних кримчан, чиє життя змінила анексія півострова.