Як Росія знищує ідентичність українських дітей на окупованих територіях. Та чому це варто називати індоктринацією
3 2014 року Російська Федерація систематично знищує українську ідентичність на території окупованого Криму і окремих районах Донецької і Луганської областей. З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, території Херсонської та Запорізької областей також опинились під де-факто контролем РФ. Зараз підконтрольні окупаційні адміністрації реалізовують вже опрацьований сценарій з перетворення жителів окупованих територій на «зразкових російських громадян» – і більш за все від таких практик потерпають саме українські діти.
Експерти ЦГП «Альменда», починаючи з 2014 року проводять моніторинг ситуації з використання Росією формальної та неформальної освіти для мілітаризації дітей, знищення української ідентичності в тимчасово окупованому Криму та Севастополі. З лютого 2022 року організація випускає щомісячні аналітичні звіти «Універсальний солдат», в яких описуються дані практики РФ включно з новоокупованими територіями Запорізької і Херсонської областей. 17 лютого організація випустила річний аналітичний звіт, в якому розповідає більше про індоктринацію і її форм в контексті окупованих РФ територій України, з фокусом на підготовку до служби в збройних силах РФ, ідеологічної індоктринації під час уроків «Разговоры о важном» та у шкільних підручниках.
Але спеціально для читачів LB.ua в рамках блогу коаліції «Україна: 5 ранку» наша аналітикиня – Анастасія Воробойова пояснює це питання коротко та просто.
Знищення української ідентичності – історія і сьогодення
Російська Федерація розпочала знищення української ідентичності на окупованих українських територіях з 2014 року, хоча ця практика бере початок ще з часів радянської окупації України.
Автор терміну «геноцид» Рафал Лемкін класичним прикладом радянського геноциду називав знищення української нації – в тому числі шляхом русифікації. В контексті українців Лемкін слушно зазначав, що «українець не є і ніколи не був росіянином. Його культура, його темперамент, його мова, його релігія – все є інакше». Саме через знищення української культури, мови і релігії радянська влада намагалась «пристосувати українця до прокрустового зразка ідеальної радянської людини». Сучасні практики РФ на окупованих територіях України в багатьох аспектах наслідують вже опрацьовані методи Радянського Союзу, які описував Лемкін в контексті знищення української ідентичності – але і вносять новий елемент, а саме виховання з українських дітей «справжніх патріотів РФ» і «універсальних солдат», готових боронити РФ зі зброєю в руках. Дане перетворення відбувається через індоктринацію – тобто здійснення представниками окупаційних адміністрацій міцного ідеологічного впливу на українських дітей, який закріплює в їхній свідомості:
• відчуття належності до російської нації;
• асоціювання служби в збройних силах РФ з виконанням свого «громадського обов’язку».
Що ж таке індоктринація
Щодо дітей на окупованих РФ територіях України, особливе значення мають знищення ідентичності і індоктринація. Руйнівні наслідки відчуження дітей від своєї культурної ідентичності – коли мова, традиції та культура їхньої групи стають для дітей чужими, згадується в контексті примусового переведення дітей з однієї групи в іншу, що є злочином в розумінні Конвенції про геноцид і Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду. Однак в сучасних практиках РФ велику роль відіграє не тільки знищення української ідентичності як такої, але й нав’язування самоідентифікації дітей, як громадян РФ. Додаткова небезпека полягає в тому, що у випадку РФ патріотизм і громадянська відповідальність нерозривно пов’язані з мілітаризмом і службою в збройних силах РФ – що має на меті виховання не тільки ментальної приналежності до РФ, а й мотивації виконати свій “громадянський борг” через військову службу, що містить в собі ознаки індоктринації.
Індоктринацію можна охарактеризувати як «процес повторення ідеї чи переконання, допоки реципієнт не прийме їх без критики чи запитань». Індоктринація тісно повʼязана з освітою, оскільки репресивні режими часто розглядають її як інструмент для індоктринації. Наприклад Рада ООН з прав людини так кваліфікує ідеологічне навчання дітей у медресе Пакистану та Афганістану для подальшого залучення до воєнних дій.
Особлива небезпечність індоктринації саме для дітей полягає в тому, що, діти «досить швидко демонструють лояльність і їх легко індоктринувати, оскільки вони мають менше попередньо сформованих концепцій і переконань, які вербувальникам потрібно було б спростувати або змінити». Більше того, індоктриновані або навіть народжені в екстремістському середовищі діти будуть “лояльними охоронцями” і “чистими носіями” конкретної ідеології для майбутніх поколінь. Це є особливо релевантним в контексті окупації Криму та окремих частин Донецької та Луганської областей, бо теперішні школярі не бачили іншої освіти ніж та, яку зараз впроваджують окупаційні адміністрації, від самого дитинства навчаючи дітлахів російському патріотизму. Тому існує ризик того, що з них теж можуть вирости ідеальні провідники російської ідеології, подолання якої стане додатковим викликом під час реінтеграції деокупованих територій.
Сучасна політика РФ на окупованих територіях – від 2014 року і особливості в умовах повномасштабної збройної агресії РФ
Щодо українського контексту, слід зазначити, що окупація частини України (а саме Криму, частин Донецької і Луганської областей) наочно продемонструвала, що з 2014 року окупаційна влада систематично і цілеспрямовано виховувала «російську ідентичність» в українських дітей, знищуючи зв’язки між українськими громадянами на окупованих територіях і Україною. Перш за все це стосується української мови і її витіснення з усіх сфер суспільного життя, в тому числі освіти, медіапростору, і культури (включно з вилученням і знищенням українських книг). Більше того, як зазначено в одному з російських ресурсів, для кримчан українська мова має асоціюватися з війною і Україною як “страной победившего фашизма”. Україна в цілому в російських наративах виступає як ідеологічний ворог, від якого слід захищатись зі зброєю в руках. Натомість, РФ виступає «рятівницею» від «українського фашизму», на протиставлення так званій «мачусі»-Україні – і саме такий наратив презентувався мешканцям тимчасово окупованого Криму у 2022 році.
У 2022 році зусилля щодо мілітарізації дітей посилились, що відповідальні особи прямо повʼязують з проведенням так званої «спецоперації» – а насправді війни проти України, яка легітимізується в свідомості дітей і молоді, які проживають на окупованих територіях. Крім того, активно возвеличуються так звані «подвиги героїв СВО» – так звана «адміністрація» окупованого Криму заявляє, що у 2022 для школярів було проведено близько 47 зустрічей з «героями Росії», в тому числі учасниками російсько-української війни.
Ментальна готовність до захисту РФ від України підкріплюється навчанням реальним навикам ведення бойових дій. З 2023 року в школах РФ запроваджується курс з обов’язкової начальної військової підготовки – а значить, що і діти на окупованих територіях будуть зобов’язані відвідувати ці заняття. Крім того, формування з українських дітей “універсальних солдатів” відбувається через участь у мілітаристських організаціях як Юнармія, воєнно-патріотичних іграх і тематичних змінах у літніх таборах. Всі сфери життя дитини фактично пронизані мілітаризмом, який підкріплюється міцною ідеологічною складовою – в тому числі запровадженими у 2022 році “Розмовами про важливе”.
«Разговоры о важном»
Запроваджені у 2022 році щотижневі уроки «Разговоры о важном» є поверненням до радянських традицій проведення політінформації і так само мають суто пропагандистський сенс, впроваджуючи загальноприйняті російські наративи серед мешканців окупованих українських територій. Це і наратив про “встановлення історичної справедливості” в контексті окупацій українських територій, і про необхідність військової служби в збройних силах РФ з одночасним возвеличенням «героїв» війни проти України, і просування “традиційних російських цінностей”. У межах цих уроків, за заявою так званого голови Криму Сергія Аксьонова, заплановані зустрічі дітей з російськими військовими, які брали участь у війни в України. Відомо також, що в освітніх організаціях Севастополя проходив урок із циклу « Разговоры о важном» на тему «Наша країна – Росія». Тобто на уроках дітям не лише нав’язують російську ідентичність, а й поширюють у їхній свідомості наратив підтримки війни, розв’язаної Російською Федерацією проти України.
Індоктринаційний характер “Розмов про важливе” мають ще тому, бо від ідеологічного тиску цих дітей не можуть захистити навіть батьки. Відомі випадки, коли адміністрації шкіл відкрито саботували прохання батьків звільнити їхню дитину від відвідання цих уроків, або батьки врешті діставали погрози з боку державних органів РФ. Фактично діти не мають можливості не відвідувати ці «уроки постправди».
Російські шкільні підручники як зброя
Індоктринація відбувається в тому числі через російські підручники з різних предметів. З 2023 року буде запроваджений єдиний шкільний підручник з історії Росії, до якого будуть включені блоки про так звану СВО, санкції «Заходу» та про «входження нових чотирьох регіонів до складу РФ». В дослідженні, випущеному ЦГП “Альменда” в партнерстві з “Регіональним центром з прав людини” «Шкільна освіта: прихована зброя РФ проти України», було проаналізовано зміст підручників, використаних Росією на окупованих територіях України з різних предметів, від географії до історії. Крім численних перекручувань фактів і подій на користь РФ, зміст цих підручників мають сформувати у дітей почуття боргу щодо виконання “обовʼязку” служби у російській армії. В умовах відсутності доступу до альтернативної інформації підручники таким чином стають ще одною міцною зброєю РФ на окупованих територіях – особливо в світлі заяв міністра освіти РФ Сергія Кравцова, який заявив про повне забезпечення шкіл окупованих частин Запорізької і Херсонської областей російськими підручниками.
З якими наслідками ми зіштовхнемося після деокупації українських територій?
Російська освітня політика на окупованих територіях має всі ознаки індоктринації, яка дозволяє «перемістити» дитину, психіка і світогляд якої ще знаходяться в процесі формування, з однієї групи до іншої без будь-якого фізичного впливу. Крім навʼязування вигідних державі наративів через систему освіти і неформальні освітні заходи, також відбувається реальна підготовка українських дітей до боротьби проти України на боці Росії – як ментальна, так і фізична. В контексті збройного конфлікту Рада Безпеки ООН вже заявляла про нові виклики, які індоктринація дітей екстремістськими групами створює щодо подальшої психосоціальної реабілітації та реінтеграції. Але 9 років окупації Криму і окремих районів Донецької і Луганської областей з активною індоктринацією українських дітей вже призвели до того, що нове покоління майже не має можливості зберегти бодай якийсь звʼязок з Україною. Така небезпека існує і на нещодавно окупованих територіях Запорізької і Херсонської областей. Тобто перед Україною – і всією світовою спільнотою – після деокупації зазначених територій постане новий виклик щодо реінтеграції українських дітей, який має ментально повернути українських дітей додому.
Дана стаття підготовлена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю ГО Центр Громадянської Просвіти «Альменда» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу. #ПрямуємоРазом #TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAREdnannia
