Українські діти в Реєстрі терористів та екстремістів Росії: чому їх туди вносять і чим це загрожує
Авторка: Тетяна Личко для онлайн видання Zmina
За роки правління Володимира Путіна Російська Федерація перетворилася на авторитарну, а згодом і відверто тоталітарну державу, в якій побудована система контролю, придушення і залякування населення. Ця модель активно поширюється і на тимчасово окуповані території України, де Росія створює власні силові структури, часто із залученням місцевих колаборантів. Особлива увага направлена на громадян України, які залишаються на ТОТ: окупаційна влада намагається повністю інтегрувати їх у російський правовий, політичний та ідеологічний простір, використовуючи інструменти примусу та страху. Це, зокрема, реалізується через примусову паспортизацію, адже без отримання російського паспорта громадянам відмовляють у доступі до медичної допомоги, соціальних виплат, навчання в освітніх закладах. Водночас дітей зобов’язують відвідувати школу, що створює замкнене коло примусу.
З іншого боку прояв будь-якої незгоди чи непокори тягне кримінальне та адміністративне переслідування: за демонстрацію української символіки, дописи в соцмережах, відмову від участі в проросійських заходах громадян притягують до відповідальності за статтями, пов’язаними з “екстремізмом” і “тероризмом”. У зв’язку з чим стала поширеною практика внесення громадян до Реєстру терористів і екстремістів, який нині фактично перетворився на список інакодумців. Станом на кінець липня 2025 року до нього внесено щонайменше 816 громадян України, більшість з них – після початку повномасштабного вторгнення. Найбезпечніше, що в цьому списку перебувають неповнолітні діти і підлітки.
Про те, чим загрожує внесення до реєстру терористів та чому в нього потрапляють неповнолітні українці, читайте в матеріалі.
Що таке Реєстр терористів та екстремістів РФ?
Реєстр терористів та екстремістів (далі – Реєстр) був створений у 2001 році у відповідності до положень статті 6 Федерального закону від 7 серпня 2001 року № 115-ФЗ “Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму”. Реєстр веде Федеральна служба фінансового моніторингу(Росфінмоніторинг), яка керується Правилами визначення переліку організацій і фізичних осіб, щодо яких наявна інформація про їхню причетність до екстремістської діяльності або тероризму. Ця ж організація має повідомляти про людей з цього переліку організаціям, які здійснюють операції з грошовими коштами або іншим майном, та індивідуальним підприємцям, затвердженим постановою уряду Російської Федерації від 06.08.2015 № 804.
До Реєстру включають як юридичних, так і фізичних осіб, щодо яких наявна інформація про причетність до терористичної чи екстремістської діяльності.
За 12 років існування Реєстру, тобто до початку збройної агресії проти України (станом на жовтень 2013 року), до нього було внесено 3015 фізичних осіб, серед яких 7 громадян України. На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році в Реєстрі вже фігурували 11 800 фізичних осіб, з них 132 українця.
Станом на липень 2025 року кількість внесених до Реєстру зросла до 18 011 осіб, з яких 816 – громадяни України.
Червень 2025 року став рекордним за кількістю нових “терористів” – додано 285 осіб з позначкою причетності до тероризму. Раніше рекордним був листопад 2024 року з 272 причетними. Таке різке зростання викликане додаванням уродженців України.
Варто відзначити не лише стрімке зростання кількості осіб, внесених до Реєстру, але й тривожну тенденцію до зниження їх віку – у 2025 році наймолодшому “терористу”, згідно з даними Росфінмоніторингу, виповнилося лише 14 років. Така практика свідчить про цілеспрямовану політику РФ щодо криміналізації неповнолітніх за інакодумство, протестну поведінку або просто проукраїнську позицію.
Серед 150 неповнолітніх, включених до Реєстру, 13 уродженців України (віком до 18 років включно). А саме:
- четверо підлітків з Донецької області (Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Красноармійськ) – вік від 16 до 18 років;
- один з Луганська – вік 17 років,
- троє з АРК Крим (Сімеїз, Ялта, Сімферополь) — вік від 17 до 18 років,
- двоє з Херсонської області (Цюрупинськ, Чаплинка) — вік від 16 до 18 років,
- один з Одеси – вік 15 років.
Це ще раз підкреслює цільове використання цього інструменту як складової політики окупації.
Підстава та наслідки внесення до Реєстру
Для того, щоб визнати особу, зокрема й неповнолітню, “терористом” або “екстремістом”, в Росії не потрібен навіть обвинувальний вирок суду – достатньо того, що людину офіційно визнано підозрюваною або обвинуваченою у вчиненні злочину за так званими “екстремістськими” статтями.
Підставою для внесення до Реєстру є повідомлення, надіслане будь-яким з наступних органів:
- Генеральною прокуратурою РФ або прокуратурами суб’єктів РФ,
- Слідчим комітетом РФ,
- Міністерством юстиції РФ чи його територіальними підрозділами,
- органами Федеральної служби безпеки (ФСБ),
- Міністерством внутрішніх справ РФ або його регіональними структурами.
Крім традиційних статей, таких як 282.1 КК РФ (організація екстремістського співтовариства) чи 205.2 КК РФ (виправдання тероризму), з 1 червня 2025 року до Реєстру можуть потрапити й ті, чию діяльність слідство або суд кваліфікують як скоєну з мотивів “політичної, ідеологічної, расової, національної чи релігійної ненависті або ворожнечі”, а також через “ворожість до окремої соціальної групи”.
До статей, які активно використовуються для переслідувань, належать:
- поширення “фейків” про використання збройних сил РФ (п. “д” ч. 2 і ч. 3 ст. 207.3 КК РФ);
- неодноразова дискредитація збройних сил РФ (ст. 280.3 КК РФ);
- порушення територіальної цілісності Росії (ст. 280.2 КК РФ);
- багаторазова пропаганда або демонстрація забороненої символіки (ст. 282.4 КК РФ);
- заклики до дій, що загрожують державній безпеці (п. “д” ч. 2 та ч. 3 ст. 280.4 КК РФ);
- хуліганство з мотивів екстремізму (ст. 213 КК РФ) тощо.
Усі ці статті дедалі частіше застосовуються не для протидії реальним загрозам, а як зручне прикриття для репресій проти громадян, які висловлюють проукраїнську позицію або критикують дії російської влади.
Починаючи з 2013 року, внесення особи до Реєстру автоматично тягне за собою низку суттєвих обмежень: блокування банківських рахунків, заборону на отримання спадщини, заборону на проведення будь-яких фінансових операцій.
Утім, найбільші наслідки мають не лише юридичні, а й соціальні обмеження. Статус “терориста” чи “екстреміста” стає клеймом, яке призводить до ізоляції в суспільстві: роботодавці відмовляють у працевлаштуванні, навчальні заклади – у прийомі або продовженні навчання.
За словами людей, які перебувають на обліку в Реєстрі, цей статус означає фактичне викреслення з життя:
“Список Росфінмоніторингу (Реєстр – Ред.) — це цивільна смерть. Ніхто не візьме на роботу. Через перебування у списку не беруть навіть родичів. Така сама ситуація і з навчанням”
В чому винні діти?
Інформації про підстави внесення дітей до Реєстру терористів і екстремістів з відкритих джерел надходить вкрай мало. Батьки та родичі неповнолітніх рідко публічно розповідають про такі випадки – через страх переслідування та небажання погіршити ситуацію. Це цілком зрозуміло, адже внесення дитини до Реєстру фактично руйнує звичне життя та ставить під загрозу її майбутнє.
Натомість правоохоронні органи РФ регулярно звітують про “успішне попередження злочинів” серед неповнолітніх, часто з гучними публікаціями у медіа. Наприклад, у жовтні 2024 року ФСБ спільно з МВС та Слідчим комітетом провели масштабну операцію в 78 регіонах РФ. У межах цієї кампанії здійснено оперативно-розшукові та “профілактичні” заходи стосовно 252 осіб, які начебто брали участь у деструктивних інтернет-спільнотах, — 156 з них були неповнолітніми. За результатами було затримано 39 осіб, віком від 14 до 35 років, яких назвали “радикалами”.
Серед затриманих – неповнолітній з тимчасово окупованого Криму, якого звинуватили у підготовці теракту через малюнки зброї олівцем у шкільному зошиті. Після обшуку у нього вдома підлітка доставили до “Управління ФСБ по Республіці Крим та м. Севастополю”. Відео з ним показали на пропагандистських телеграм-каналах як приклад “успішної спецоперації”. Подальша доля хлопця залишилася невідомою, як і факт його внесення до Реєстру.
Джерело: https://t.me/opersvodki/23083
Джерело: https://t.me/opersvodki/23083
Схожий випадок стався у квітні 2025 року на ТОТ Донецької області. Так звана “ФСБ по ДНР” повідомила про затримання учня школи №14, якого звинуватили у підготовці вибуху в навчальному закладі та прихильності до руху “Колумбайн”, визнаного в РФ терористичним. Подальша доля підлітка також невідома.
На відміну від ТОТ у самій Росії деякі випадки стають публічними завдяки зусиллям родичів, що дає змогу уявити типовий сценарій подібних справ.
Так, справу 15-річного Арсенія Турбіна, дев’ятикласника з РФ, широко висвітлювали незалежні медіа. У червні 2024 року його засудили до п’яти років позбавлення волі за розповсюдження листівок із критикою Путіна. Під час примусової психіатричної експертизи лікарі заявили, що такі дії є свідченням “опозиційного настрою” та соціальної девіації. Йому поставили діагноз F91.8 — “інші розлади поведінки”, який, за словами психіатрів, є пострадянським аналогом діагнозу “повільно прогресуюча шизофренія”, що використовувався КДБ як інструмент каральної психіатрії.
Ці методи не обмежуються територією РФ. У 2024 році силові структури так званої “ДНР” публічно відзвітували про притягнення до відповідальності 161 неповнолітнього “радикала”, з яких 48 було примусово направлено на психіатричне лікування.
Це підтверджує, що психіатричний примус дедалі частіше використовується не для лікування, а для придушення інакодумства — навіть серед дітей.
Визнання неповнолітніх “терористами” чи “екстремістами” у Росії та на ТОТ – це не спроба протидії реальним загрозам, а складова політики залякування. Особливо небезпечною є тенденція використання психіатричних методів як інструменту “виховного терору”, щоб продемонструвати іншим дітям і родинам: навіть за малий прояв опору або символічну непокору можеш потрапити не лише під слідство, а й до психлікарні.
Ця логіка не є новою. Ще у 1935 році в СРСР було ухвалено постанову, яка дозволяла притягати дітей з 12 років до кримінальної відповідальності, включно з розстрілом. Найвідоміший випадок – Володимир Винничевський, якого у 1940 році стратили в 17-річному віці за серію нападів на дітей. Цей винятковий, але показовий приклад став символом радянської каральної системи щодо неповнолітніх. Сьогодні РФ відроджує цю традицію — вже в нових формах і з новими технологіями контролю, але з тією ж метою: тримати суспільство в покорі через страх.
Переслідування набирають обертів
25 липня 2025 року на підпис президенту РФ Володимиру Путіну було передано законопроєкт №755710-8, який вносить зміни до Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення. Цими змінами передбачається, що з вересня 2025 року набуває чинності нова стаття 13.53 КпАП РФ, що передбачає адміністративну відповідальність за “умисний пошук екстремістських матеріалів” в інтернеті, зокрема із застосуванням VPN або інших засобів обходу блокувань. Санкція — штраф до 5000 рублів. Протоколи за цією статтею матимуть право складати співробітники поліції та Федеральної служби безпеки.
Джерело: https://sozd.duma.gov.ru/bill/755710-8#bh_histras
Запровадження цієї норми фактично легалізує переслідування за сам факт читання інформації, яка визнана забороненою, незалежно від намірів користувача чи контексту.
Показово, що сам законопроєкт спочатку був поданий як технічна ініціатива у сфері транспортної безпеки, проте вже у другому читанні до нього були включені норми, які суттєво обмежують цифрові права громадян. Це типовий прийом російської влади — маскувати інструменти тиску під формальні технічні або безпекові поправки, щоб уникнути публічного резонансу та широкого обговорення.
Станом на кінець липня 2025 року перелік заборонених матеріалів, оприлюднений на сайті Міністерства юстиції РФ, налічує 5475 позицій — від релігійної літератури та опозиційних публікацій до науково-популярних текстів на політичну тематику. Така кількість і розмитість критеріїв створює умови для довільного трактування та вибіркового переслідування.
Паралельно з цим Російська Федерація на нормативному рівні закріпила тезу, що будь-які прояви проукраїнської позиції або навіть неприхильність до війни проти України можуть розцінюватися як ідеологія тероризму чи екстремізму. Такі положення закріплені, зокрема, в Комплексному плані протидії ідеології тероризму в Російській Федерації на 2024–2028 роки, затвердженому указом президента РФ від 30.12.2023 № Пр-2610, а також у Стратегії протидії екстремізму в Російській Федерації, затвердженій Указом Президента РФ від 28.12.2024 № 1124.
Реєстр як засіб тиску на громадян
Значне збільшення фігурантів Реєстру терористів та екстремістів в Росії, особливо за рахунок громадян України на тимчасово окупованих територіях, свідчить про посилення використання правових механізмів для формування атмосфери страху та підкорення. Внесення до списку дедалі частіше не пов’язане з реальними загрозами, а відбувається через політичні або ідеологічні маркери — зокрема проукраїнську позицію. Включення до цього процесу неповнолітніх, а також поєднання юридичних, соціальних та психіатричних заходів, свідчить про спробу впливати не лише на окрему людину, а й на її родину та ширше коло оточення для формування страху. Така практика в умовах окупації створює атмосферу беззахисності, де будь-який прояв інакшості може стати приводом для покарання.
Вкрай важливо не залишати дітей в окупації без уваги й підтримки, а міжнародним інституціям – активізувати зусилля для припинення використання Росією інструментів так званої “боротьби з екстремізмом” як засобу переслідування інакодумства та порушення прав дітей на тимчасово окупованих територіях.
Статтю підготовлено Центром громадянської просвіти «Альменда» в рамках проєкту “Відстоювання ідентичності: захищаючи українських дітей на окупованих територіях”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО Центр Громадянської Просвіти «Альменда» і не обов’язково відбиває позицію Civil Rights Defenders.
