«Кавалерійська атака» Росії на освітнє поле тимчасово окупованого півдня України (Крим та Приазов’я)
… якщо спливає два покоління і люди вже на досвіді не знають що таке війна, то ризик початку нової війни збільшується. Бо не має відчуття, що війна — це страшна стихія, а є відчуття, що війна — це щось велике, прекрасне і справедливе.
Ярослав Грицак
Всі тоталітарні держави особливу увагу приділяли і приділяють дітям та молоді, а також системі освіти. Адже за допомогою індоктринації, освітніх та пропагандистських заходів, маніпулятивних технологій закріплювалися та поширювалися певні ідеї панівного тоталітарного режиму. В системі освіти, яка була повністю під державним контролем, запроваджувалися спеціальні заняття пропагандистського напрямку, а в звичайні навчальні предмети вносилися зміни щодо ідеологічних напрямків. Все дитяче та молодіжне життя тоталітарні держави намагалися поставити під повний контроль через діяльність дитячих та молодіжних організацій, членство в яких стає обов’язковим – у нацистській Німеччині «Гітлерюгенд», у фашистській Італії «Баліла», у комуністичному Радянському Союзі піонери та комсомольці, у комуністичному Китаї хунвейбіни та інші.
Становлення тоталітарної держави в Російській Федерації теж активно використовує систему освіти та дитячо-молодіжні організації для побудови російської форми тоталітаризму, який тільки набуває назви через його визначенняв в наші дні. Рашизм, путінизм або інша назва закріпиться з часом за формою суспільно-державної формації Росії першої чверті ХХІ століття.
Якраз події, які охоплюють дітей та молодь (освіта, молодіжні організації та інше), чітко дозволяють розгледити генезу російського тоталітаризму. Початок російсько-української війни у 2014 році шляхом окупації Криму, а потім й повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році та дії російської влади в ці часи чітко показують шлях його розвитку:
- створення та апробування системи в окупованому Криму (2014 – 2022 рр.)
- впровадження «кримської системи» на «нових» територіях (2022 р. – до наших днів). При чому в часовому розрізі можливо побачити і швидкість розвитку подій:
- поступовий розвиток в період становлення,
- прискорений рух з початком війни,
- швидкий, можна навіть назвати «кавалерійська атака» з початком повномасштабного вторгнення. І підсумок цієї діяльності можливо побачити в тимчасово окупованому Криму та «нових» територіях Приазов’я.
Освітнє поле тимчасово окупованого Криму та “нових” територій
Проте спочатку потрібно розглянути сферу чи поле, де відбуваються події. А це в першу чергу освітнє поле. На сьогодні згідно з офіційними даними, які розміщені на сайті Федеральної служби державної статистики Російської Федерації, чисельність дітей віком від 0 до 15 років в Криму складає 334 148 осіб та 74 724 в м. Севастопіль. В школи тимчасово окупованого Криму у 2022-2023 навчальному році пішло біля 230 тисяч дітей, а до шкіл Севастополя – 53 500 дітей. Крім того в цьому навчальному році до навчання в школах окупованого півострова приступило біля 2000 дітей з окупованих територій Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей. В вищих навчальних закладах навчається біля 50 тисяч студентів, а це в основному Кримський Федеральний університет (біля 35 000) та Севастопольський державний університет (понад 12000 студентів).
Освітній процес в навчальних закладах забезпечують тисячі педагогів:
- педагогічні працівники дошкільних освітніх організацій – 6368 в Криму та 1750 в Севастополі;
- педагогічні працівники освітніх організацій загальної освіти – 17382 в Криму та 3051 в Севастополі;
- педагогічні працівники організацій додаткової освіти дітей – 2651 в Криму та 671 в Севастополі;
- викладачі та майстри виробничого навчання освітніх організацій початкової та середньої професійної освіти – 1865 в Криму та 452 в Севастополі;
- викладачі освітніх організацій вищої професійної освіти – 1972 в Криму та 801 в Севастополі.
Навчання відбувається у 545 школах окупованого Криму та 69 школах Севастополя. На півострові діє 59 технікумів та коледжів й 8 вищих навчальних закладів.
Визначити кількість дітей, які зараз знаходяться на території тимчасово окупованих Запорізькій та Херсонській областей неможливо. Окупанти не ведуть статистику, лінія фронту постійно змінюється, населення продовжує виїжджати з окупованих територій – це та інші причини не надають можливості верифікувати кількість дітей та закладів. Проте окупаційний режим зміг частково відновити роботу системи освіти. Так в місті Бердянську Запорізької області з 19 шкіл запрацювали 16, але кількість дітей й педагогічного составу залишається невідомим. Це дозволяє імітувати діяльність, наприклад в одній з сільських шкіл ряд основних предметів не викладається, проте кількість уроків фізкультури та праці по декілька на день.
Наративи “кримського сценарію”
За 8 років окупації півострову, які передували повномаштабному вторгненню, Російська держава апробувала різні підходи до «новоприєднаних» територій, адже Крим став першою територією, яка офіційно увійшла до складу Російської Федерації. За цей час Росія створила певні алгоритми дій, які в майбутньому не тільки були реалізовані на «нових» територіях, окупованих Росією, а й плануються до впровадження на інших територіях, які повинні увійти за планами росіян до складу їх “старої-нової” імперії.
1. Демографія
Одним з напрямків став демографічний, коли за допомогою населення змінюється склад окупованих територій. Корінне населення за допомогою економічних, психологічних, репресивних дій витісняється і замінюється власним, лояльним населенням. Це відбувається в тимчасово окупованому Криму і можливо побачити через зміну кількості дітей. Так за роки окупації в окупованому Криму кількість дітей збільшилося практично на 25% (182 000 у 2013-2014 навчальному році – понад 230 000 у 2022-2023 навчальному році), а в окупованому Севастополі майже на 50% (34 000 у 2013-2014 н.р. – 53 000 у 2022-2023 н.р.). І це при тому, що тисячі кримчан покинули окупований півострів разом з дітьми. На «нових» територіях схожа ситуація почала втілюватися буквально з перших днів, коли до окупованих міст почали приїжджати сім’ї військових регулярної російської армії, а пізніше і сім’ї чиновників, вчителів, лікарів та інших.
2. Мова
Ще одним напрямком стале мовне питання. З перших часів окупації впровадження російської мови в Криму відбулось практичне миттєво, тим паче, що на півострові якраз російська мова займала панівне положення. Проте й залишки української мови були вичавлена з системи освіти. І це при тому, шо у Конституції так званої Республіки Крим українська мова прописана як одна з державних. На сьогодні відбувається імітація існування викладання на українській мові. На окупованому півострові діє одна школа з українською мовою навчання – це школа №20 у Феодосії. Проте і в цій школі більш імітують наявність української мови, адже в школі відсутні підручники на українській мові, вся документація та сайт ведуться тільки російською мовою, а викладання у 10 – 11 класах ведеться російською. Нечисленні класи та факультативи в інших школах тільки підтверджують фіктивність наявності української мови в системі освіти. Ситуація в частинах окупованих Запорізької та Херсонської областей щодо української мови була схожа, але мала відмінність – ніхто і не намагався створити хоча б імітацію викладання на українській мові. Якщо в окупованому Криму процес витіснення української мови був поступовий, то на «нових територіях» все відбулося практично миттєво – все було переведено на російську мову, та навіть почалися переслідування за вживання української мови. А підручники та книги на українській мові вилучалися з бібліотек та знищувалися, як свого часу у нацистській Німеччині.
3. Школа
В тимчасово окупованому Криму та Севастополі перехід на російські стандарти відбувався швидкими темпами, але з урахуванням місцевих особливостей – поступове забезпечення підручниками, перепідготовка вчителів та адміністрації, наявність перехідного періоду та інше. Завершення 2013-2014 навчального року відбувалося з урахуванням українських реалій, програм та підручників. Разом з тим на «нових» територіях цей перехід відбувся відразу. Доходило до анекдотичних випадків – випускники українських шкіл в окупованій частині Запорізької та Херсонської областей отримали документи російського зразка за навчання … в українських школах за українськими програмами. А міністр просвіти Російської Федерації С. Кравцов особисто вручав золоті медалі випускникам українських шкіл, які знов таки ж, навчалися 11 років за українськими програмами. Школи «нових» територій були «завалені» російськими підручниками, вчителі, які погодилися працювати в школах, які відкривалися окупантами, пройшли перепідготовку в Євпаторії. При чому перепідготовку не «довірили» кримським фахівцям і її проводили представники з Москви.
4. Програмний матеріал
Зміни в програмному матеріалі відбувалися як в окупованому Криму так і в Росії в цілому – перехід на єдину програму, розробка єдиних підручників – це та інше впроваджується одночасно по всіх територіях – як в «глибинці» Росії, так і в окупованому Криму та на «нових територіях». Схожа ситуація і з нововведеннями – наприклад «Розмови про важливе» (рос. «Разговоры о важном») – маніпулятивне пропагандистське щотижневе заняття, обов’язкове для всіх учнів російського освітнього простору відбувається знов таки одночасно на всіх територіях. І якщо з початку впровадження на відвідування цих занять дивилися відсторонено, то в останні часи розпочався тиск на батьків та дітей. В Росії за відмову відвідувати «Розмови про важне» вже викликають на допити до ФСБ, а на «нових» територіях загрожують або відправити у «підвал» або депортувати чи відібрати дитину. Знов таки відмінності вимог до навчального матеріалу на «нових» територіях не існує, єдине що впроваджують – це додаткові години на історію Росії та російську мову. Спроба запровадження регіонального компоненту в окупованому Криму викликала скандал та відкликання підручників з «Истории Крыма», тому не відомо наскільки такі «експерименти» будуть підтримані в майбутньому.
5. Кадети
Ще до початку окупації на Кримському півострові почали з’являтися мілітаризовані класи. Спочатку це були так звані «козацькі» класи, які в основному відігравали роль носіїв «руського миру». Вже після окупації в кримських школах почали відкриватися кадетські класи. При чому їх кількість збільшувалася з кожним роком швидкими темпами. Кожен з репресивних органів Російської Федерації створював власні кадетські класи. Так з’явилися кадетські класи Слідчого Комітету Росії, Податкової служби РФ, класи прикордонників, класи Міністерства з надзвичайних ситуацій Росії, класи Росгвардії та інших служб. На жаль статистики щодо кількості кадетських та козацьких класів та кількості дітей в них не існує, в першу чергу через протиріччя між органами влади, яким підпорядковані ці класи. Разом з тим в окупованому Криму їх велика кількість, яка перевалила за 128 класів. Такої «кадетизації» в Росії не спостерігається. А на «нових «територіях вже заявили про відкриття 2 кадетських класів у Скадовську, які будуть називатися «суворовськими».
6. Дитячі табори
Окремим напрямом впливу на дітей став літній відпочинок. В багатьох таборах відпочинку в окупованому Криму почали проводиться тематичні зміні, пов’язані з мілітаризацію. В «Артеці» навіть започаткували «Школу майбутніх командирів», різні репресивні органи Росії проводять власні зміни – зміна Слідчого Комітету Росії, зміна МЧС Росії та інші. З початком повномасштабного вторгнення літній відпочинок дітей з тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей перетворився з однієї сторони на пропагандистські зміни, а з іншої сторони – мілітаристські, коли до дітей приїжджали представники мілітаристських та інших дитячих організацій (Юнармія, РДШ та інші). А восени дітей з Херсонської області почали вивозити до таборів окупованого Криму й шантажувати батьків вимогами евакуюватися з області.
7. Юнармія та інші молодіжні організації
Окремим питанням потрібно розглядати діяльність дитячих та молодіжних організацій. Адже саме окупований Крим став полігоном щодо розвитку та поширення діяльності мілітаристських організацій, в першу чергу Юнармії. Не дарма цю дитячо-молодіжну військово-патріотичну організацію, практично створену за ініціативою і підтримкою Міністерства оборони Росії, було зареєстровано в окупованому Криму ще до юридичної реєстрації. Відкриття Юнармії на окупованому півострові відбулася за особистою присутністю тодішньої міністерки так званого Міністерства освіти, науки та молоді Республіки Крим Н.Гончарової. І загони Юнармії почали з’являтися «як гриби» в закладах освіти окупованого Криму та Севастополя. Кількість дітей, які вступили до кримської Юнармії вже рахується десятками тисяч. В скорому часі загони Юнармії будуть в кожній кримській школі. Окрім того Юнармія активно поширила на окупованому півострові програму «Наставництво», коли загони створюються в закладах для дітей-сиріт або без батьківського піклування. В наші дні жодного заходу патріотичного чи ідеологічного спрямування не проходить без представників Юнармії. Зрозуміло, що «нові» території не могли залишитися без уваги юнармійців. Вже в літніх таборах діти з Запорізької та Херсонської областей знайомилися з Юнармійським рухом. А напередодні звільнення Херсону українськими військами, простіше сказати, за декілька днів до відходу російської армії на лівий берег Дніпра, під час масової евакуації, в місті був створений загін Юнармії. Пізно вночі декілька дітей в юнармійській формі підіймали російський прапор. І на інших територіях окупованих Херсонської та Запорізької області створюються юнармійські загони. При чому в так званому Мелітопольському державному університеті загін юнармії очолив … ректор А.Чуйков (це перший випадок в багаторічній історії Юнармії).
Особливу увагу потрібно звернути на «Рух перших» (рос. «Движение первых»). Цей загальноросійський рух був підтриманий на вищому законодавчому рівні – через закон Росії, прийнятий Державній Думі Росії. Її керівником чи головою став В.Путін. А ініціатором цього руху була «призначена» дівчинка із Севастополя Дар’я Красовська. При чому все відбувалося дуже швидко – в квітні дівчинка озвучила ініціативу, а у листопаді був вже прийнятий та підписаний закон і проведений Установчих зборів і у грудні рух був зареєстрований після І з’їзду. І ось що цікаво – з’їзд ще тривав, а міністр просвіти Росії С.Кравцов вже відкривав перший осередок «Руху перших» у Генічеську.
Загалом, після апробації на окупованому півострові, «нові» території буквально заполонили різні дитячо-молодіжні організації. Наприклад в Запорізькій області діє понад десятка різних структур:
- Юг Молодой (Південь Молодий),
- МЫ ВМЕСТЕ (Ми разом),
- «Волонтёры Победы» (Волонтери Перемоги),
- «Российский Союз Молодёжи» (Російський Союз Молоді),
- «Российское Движение Детей и Молодёжи: Движение Первых» (Рух перших),
- «Молодая Гвардия Единой России» (Молода Гвардія Єдиної Росії),
- «Делай!» (Роби!),
- «Всероссийский студенческий корпус спасателей» (Всеросійський студенський корпус рятивників),
- «Волонтеры-медики» (Волонтери-медики),
- Союз КВН (Рух КВВ)
- Юнармия (Юнармія)
- Юные инспектора движения (Юні інспектора руху)
- Юные пожарные (Юні пожежники)
При чому не тільки діяльність, а й навіть учасники цих рухів перетинаються. Так, наприклад одна з окупаційних активісток в Запорізькій області Юлія Клименко (Вержак) одночасно очолює молодіжну організацію «Південь Молодий» (рос. «Юг Молодой»), керує Запорізьким регіональним відділенням «Молодой Гвардії Єдиної Росії (рос. «Молодая Гвардия Единой России») та очолює ще одну окупаційну молодіжну організацію «Волонтери Zа Росію» (рос. «Волонтеры Zа Россию»).
Перші підсумки “Кавалерійської атаки”
Підсумовуючи потрібно зазначити, що Російська Федерація впевнено крокує в напрямку становлення класичного тоталітаризму з побудовою держави диктаторського типу вождистського напрямку, в якій відсутня ідеологічна платформа і яку намагаються підмінити історичними міфічними наративами з минулого Російської імперії і особливо Радянського Союзу )в основному так званої Великої Вітчизняної війни). Ще одним стовпом тоталітарної Росії стало «повернення земель», для виконання цієї мети в тимчасово окупованому Криму та Севастополі була розроблена та апробована система «приведення» до російських стандартів територій, які будуть окуповані в майбутньому («повернуті в рідну гавань» В.Путін). Особливо це стосується дітей та молоді. Так званий «Кримський сценарій» почав активно впроваджуватися на «нових» територіях (тимчасово окуповані території частини Запорізької та Херсонської областей) і передбачає швидку заміну всієї системи місцевої освіти на російську, активну пропаганду та мілітаризацію як в освітньому полі, так і за його межами, а також охоплення всіх сфер життя дітей та молоді (при чому часте з використанням примусу).
Дана стаття підготовлена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю ГО Центр Громадянської Просвіти «Альменда» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу. #ПрямуємоРазом #TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAREdnannia
