Docudays UA закінчив свої мандри в Бердянську
«… У нас економіка падає, у нас війна, у нас старі кадри, у нас історичні проблеми,… України ніколи не вдавалося бути ефективною державою після вторгнення військ хана Батия в Київ… Це все правда, тому ті, хто має скептичний настрій, я пропоную одразу померти… І все!.. Тоді всі проблеми Їхні будуть вирішені… Ті , хто не хоче помирати, вони, відповідно, мають боротися, щоб все це змінити. В принципі, після Майдану нам гріх в щось не вірити. Все можливо. Якщо ми збираємось, якщо ми ставимо це своєю метою, якщо ми працюємо на цю мету – і в війні можна перемогти, і владу нашу очистити, і економіку зробити дуже успішною і великою»
Фільм «Очищення»
Ось і закінчився фестивальний тиждень документального кіно в місті Бердянськ та Бердянському районі. Коли Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA покидає місто, це завжди трохи сумно, але по собі він завжди лишає яскраві спогади.
Цього року лейтмотив фестивалю задав фільм-відкриття. Доля втрутилась в плани і ,замість анонсовоного фільму “Панорама” (через технічні причини) ,фестиваль відкрив фільм Сергія Лисенко “Очищення”. Тож з перших днів фестивалю глядачі разом з організаторами почали боротьбу в першу чергу зі своїм “скептичним настроєм”.
За цей тиждень ми багато дивились та багато говорили, але, що більш важливо ми знаходили для себе відповідді на питання “Що я можу зробити, щоб в моїй країні ситуація почала змінюватись на краще”.
В рамках фестивалю пройшло більше 15 показів в різних школах міста та району, показ в Бердянському державному педагогічному університеті, декілька показів в Центрі дитячої та юнацької творчості та показ в Всеукраїнському учбово-культурному центрі психологічної підтримки, соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів “Академія Ремесел”.
Інколи нас підводила погода, через що довелось перенести перформанс з вулиці у приміщення. Але завдяки цьому нам вдалось більше поговорити про важливість документування військових злочинів та обговорити історії, які були представлені у перформансі.
Фільм-закриття “Ті що сказали ні” справив сильне враження на аудиторію. Це історія боротьби за справедливість. У злочинів проти людяності не може існувати терміну давності. Ми разом говорили про Міжнародний кримінальний суд, про ситуацію в Україні і про необхідність фіксувати порушення прав людини в умовах військового конфлікту.
Цього року аудиторія фестивалю була досить строкатою, але переважно це була молодь та діти шкільного віку. Ці палаючі очі та щирі розмови яскраво демонструють, що у Бердянську є люди, які готові боротись, щоб змінити країну в кращий бік. А фільми про права людини – це яскравий приклад того, що все можливо змінити, головне поставити собі мету та йти до неї.
Цьогорічний фестиваль закінчився. Проте про права людини варто пам`ятати кожен день та не боятись діяти на захист своїх прав.
До зустрічі у наступному році на Мандрівному міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA !
