ДЕРЖАВНІ МАНІПУЛЯЦІЇ АБО МАНІПУЛЯЦІЇ НАВКОЛО КРИМСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПОЛЯ
Всі ми маріонетки, Лорі. Я теж
маріонетка, просто бачу нитки,
на які підвішений.
Художній фільм «Хранителі»
(Watchmen)
Світ, Вам скажу, як шахова дошка –
То день, то ніч. А ми? Два пішака.
Посунуть нас, притиснуть і – поб’ють,
А потім кинуть в скриню допока.
Омар Хайам
Україна вже понад півтисячі днів знаходиться в стані війни. Як її тільки не називають, «гібридна війна», «антитерористична операція» та інше, але частина української території окупована, на частині Україні відсутня українська влада, українські землі анексовані іншою державою. Під час цієї війни використовують всі методи – від артилерійських залпів до політичних переговорів, від диверсій до інтерв’ю.
Однією з найпоширеніших форм «гібридної війни» стала психологічна війна, яка ведеться в усіх напрямках: на телебаченні і в Інтернеті, в газетах та в розмовах, в анекдотах та в політичних заявах. І повсюди використовуються методи маніпуляцій, маніпуляції масовою свідомістю.
«Гуру» Інтернету Вікіпедія так пояснює це поняття: «Маніпулювання масовою свідомістю – програмування думок і прагнень людей, їхніх настроїв і психічного стану з метою забезпечення такої поведінки, яка необхідна групі небагатьох власників засобів маніпуляції, що здійснюють такий вплив, переслідуючи свої особисті корисливі цілі. Це вид духовного, психологічного впливу, а не фізичне насильство чи загроза. Це прихований вплив, факт якого не повинен бути помічений об’єктом маніпуляції. Успіх маніпуляції гарантований, коли маніпульований вірить, що все відбувається природно і неминуче.
Найбільше маніпуляцію використовують у медіа, що навіть привело до появи окремого терміну «медіа-маніпуляція», і знов таки цей термін має і своє пояснення: «Медіа-маніпуляція — вид психологічного впливу, що здійснюється через пресу (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, Інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотексти, телетексти, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні та інші лінії зв’язку, соціальні мережі, що призводить до пробудження у об’єкта впливу намірів, які змінюють його бажання, настрої, поведінку, погляди тощо».
Використання маніпулятивних технологій тісно переплітається із освітою. Сучасна система освіти в багатьох випадках побудована на маніпулятивних технологіях, проте нам потрібно розглянути інформаційні потоки в освітньому полі.
Інформаційна війна за Крим розпочалася дуже давно, і першими кроками маніпуляції свідомістю стали шкільні підручники, а точніше підручники з історії. Розглянемо наприклад, один з підручників з історії Росії для 6 класу. Саме з 6 класу учні починають знайомитися з історією Росії, і саме у 10 – 12 річних дітей починають формувати певні знання, вміння і навики про історико-географічне положення сучасної Російської Федерації на основі її минулого.
І так підручник «История России. С древнейших времен до конца XVI века. 6 класс: учеб. для общеобразоват. учреждений / А.А. Данилов Л.Г. Косулина – М.: Просвещение, 2012. – 272 с.: ил., карт.»[1] – далі будемо називати його просто Підручник.
Відповідно до цього Підручника та Програм (Примерные программы по учебным предметам. История. 5 – 9 классы. – М.: Просвещение, 2010, – 94 с. – (Стандарты второго поколения) вчителі і складають свої Робочі програми (приклад – Рабочая программа по истории (ОШ №64 г. Иркутск)
[1] Тут і надалі назви та цитати будуть подаватися мовою оригіналу, тобто російською
Цей Підручник отримав схвальні відгуки Російської академії наук (№10106-5215 від 14.10.2011) і Російської академії освіти (№01-5\7д-353 від 17.10.2011 р.). І на 2014 р. витримав вже 5 перевидань, тобто Підручник зі змінами та доповненнями видавали ще з початку ХХІ ст.
З самого початку, на сторінці 7 (далі С.7) російські учні починають знайомитися із давньою історією (§ 1 Древнейшие народы на территории России) і вже на С.9 їм пропонується прочитати про грецькі міста-держави Північного Причорномор’я та Скіфське царство. Текст так і починається: «Первые государства возникли на юге нашей страны[1] … греческие мореплаватели основали города-государства – Ольвию, Пантикапей, Херсонес и др.». Пам’ятаючи, що одним з основних принципів викладання російської історії є територіальність, спробуємо співвіднести ці твердження. Півднем Росії в Європі є Ростовська область та кавказьке узбережжя Чорного моря, а місто Ольвія знаходиться на березі Дніпро-Бузького лиману неподалік міста Миколаєва (на відстані понад 600 км від російсько-українського кордону), давньогрецьке місто Пантікапей існувало на місці сучасної Керчі, а давньогрецьке місто Херсонес – на місці Севастополя. Тобто дванадцятирічним учням російських шкіл розповідають, що південь їхньої країни знаходиться на території іншої держави, а саме на території України.
[1] Виділено та підкреслено автором статті
А на наступній сторінці читаємо наступне: «… в Северном Причерноморье появилось еще одно государство – Скифское царство. … оно занимало значительную территорию: от Дуная до степной части Крыма» (С.10). Знов таки, згадайте назву параграфа – «Древнейшие народы на территории России» («Давні народи на території Росії») і подивіться на карту, а ні Дунай, а ні степовий Крим не мають жодного відношення до Росії. Проте у російських школярів вже склалося уявлення про те, що Крим та Північне Причорномор’я це територія Росії.
А далі в Підручнику (як і в інших підручниках з історії Росії для 6 класів) вже починаються семантичні[1] ігри. Російські автори підручників дуже вільно поводяться зі словами та назвами, використовуючи слово «русский». Якщо спочатку вводиться поняття Давньоруський (Древнерусский), як у назві §3 «Формирование Древнерусского государства» на основі назви «Русь», то потім відбувається гра слів «древнерусский – Русь – русский». Це підсвідомо закріплює розуміння та прив’язку до позначення території, яке займала Давньоруська держава з поняттям «русский» і все що пов’язано із суспільно-політичним життям в Давньоруській державі. При цьому часто розглядаються території, які не входять до складу Російської Федерації. Проте це вже інша «історія» (більш детально з аналізом цього Підручника можливо ознайомитися в статті «Коли Росія розпочала війну з Україною або Історія одного підручника»).
[1] Семантика – розділ мовознавства, що вивчає значення слів та виразів і зміну цих значень (Словник іншомовник слів).
Проте повернемося до маніпуляцій. В цьому Підручнику чітко прослідковується відома форма 
маніпуляції «Переписування історії» та «Створення асоціацій». За допомогою цих форм (методів) маніпуляції у дітей формується уявлення про те, що територія Кримського півострову з даніх-давен була територією Російської держави («руською землею») і створюється чітка асоціація з поняттями Крим та Росія. І «закладене знання» про російську територію Крим ще десяток років тому викликає сьогодні у росіян 20 – 25 років (а також і їх батьків) підтримку дій російського уряду щодо анексії Кримського півострову («повернення земель»).
А що ж пишеться у підручниках рідної історії в Україні?
У 8 класі учні шкіл більше знайомляться з Кримом, але проходить це дуже цікавим способом. Цей навчальний рік і наступний, 2015 – 2016 навчальні роки Історія України викладається за підручниками, які були випущені у 2008 році[1]. І виходячи з досвіду цього року можна сказати, що подані на майбутній рік рукописи підручників не дуже будуть відрізнятися від сучасних.
[1] Історія України (підручник) Струкевич О.К., Романюк І.М., Пірус Т.П. видавництво «Грамота»; Історія України (підручник) Гісем О.В., Мартинюк О.О. видавництво «Ранок»; Історія України (підручник) Власов В.С. видавництво «Генеза»; Історія України (підручник) Швидько Г.К. видавництво «Генеза»
В сьогоденних підручниках для 8 класу питання соціально-економічного, політичного, культурного розвитку Кримського півострову, як серед загальних тем, так і окремо не розглядається. Знання учнів про життя на Кримському півострові базується на інформації, яку вони отримали у минулому році. І більше, часто Крим не розглядається як частина України або навіть протиставляється їй.
Так у підручнику видавництва «Грамота» (автори Струкевич О.К., Романюк І.М., Пірус Т.П.) на с.8 в частині «Українські землі на початку Нового часу» згадуються такі держави в складі яких перебували українські землі – Велике князівство Литовське, Польща, Молдова та Угорщина, а Крим або Кримське ханство чи Туреччина, яка мала великий вплив на півострів, відсутні. Автор підручника Швидько Г.К. у вступі пише, що «На початку XVI ст. українські землі входили до складу різних держав. … Польщі, …Угорщини, …Молдавського князівства, … Московської держави. … Великого князівства Литовського». У підручнику під авторством Власова В.С. на С.6 подана карта «Суспільно-політичне життя українських земель у 16 ст.» на якій позначені кордони тогочасних держав і задається питання щодо Кримського ханства і сучасних земель. Після характеристики суспільних відносин на більшості українських земель, зазначається на С.12, що «Життя українських земель визначалося ще однією обставиною: грабіжницькими набігами з Криму». А на С.14 в завданнях для перевірки пропонується «розподілити назви українських земель відповідно до назв держав, у складі яких вони перебували наприкінці 15 ст.» і перераховуються держави: Велике князівство Литовське, Королівство Польське, князівство Молдавія та королівство Угорщина. Підручник під авторством Гісема О.В., Мартинюка О.О. вказує, що в Криму «існувала держава татарського народу – Кримське ханство» (С.6).
Подальше знайомство з півостровом розглядається крізь призму вйськово-політичних відносин. Крим представлений тільки як місце розташування Кримського ханства і асоціюється із територією проживання татар. Причому частіше всього татари (або Кримське ханство) представлені як вороги: «Від кінця XV ст. татарські набіги на українські землі стали регулярними» (С.28, Історія України (підручник) Гісем О.В., Мартинюк О.О.); «У разі необхідності такі ватаги нападали на татар, перешкоджаючи їхньому просуванню вглиб українських земель …» (С.11 » Історія України. Швидько Г.К. видавництво «Генеза»).
У подальшому викладання історії України тісно переплетено із історією Кримського ханства, як ворога 
(постійні грабіжницькі набіги «татарських орд» або «визвольні» походи козаків): «… татарські війська неодноразово з’являлися на українських землях, «умиваючись – за свідченням сучасника – по лікоть у нашій крові та спустошуючи все вогнем та мечем» (§10 Історія України. Гісем О.В., Мартинюк О.О.).
Детальний аналіз «наявності» Криму в підручниках з історії України поданий в статті «Той, хто не знає історію своєї Батьківщини, буде вчити історію іншої держави».
Таким чином в підручниках з історії України для 8 класу можна зафіксувати активне використання такої форми маніпуляції, як «Емоційний резонанс», коли автори підручників створюють стійкий негативний емоційний окрас текстів, пов’язаних з Кримом.
На основі цих двох прикладів створюється розуміння маніпулятивного формування відношення до Кримського півострову. З однієї сторони населенню Російської Федерації «прививається» інформація про те, що «Крим – це російська («русская») територія», а в іншій державі (тобто в Україні) формуються думки про те, що Крим не тільки не є територією України, але й ще «територією загрози». Як тут не повірити в «теорію змови».
З початком «гібридної війни», першими кроками якої стала анексія Російською Федерацією земель суверенної України, а саме Кримського півострову, інформаційні війни «вибухнули» з небувалою силою. Не залишилася осторонь і освіта. Це і проведення «тематичних» уроків (1 вересня 2014 р. в усіх російських школах був проведений «спеціальний» урок, присвячений «возвращению Крыма и Севастополя домой, в Россию», а в українських школах пройшов перший урок за темою «Україна – єдина країна» (Лист МОН України від 16.06.2016 року № 1/9-318 «Про тему першого уроку в 2014/2015 навчальному році»; Лист МОН України №1/9-388 від 01.08.2014 «Про проведення Першого уроку у 2014/2015 н. р.»), і підготовка різних матеріалів («Революція Гідності 2013–2014 рр. та агресія Росії проти України : навч.-метод. посіб. / Палій О., Головко В., Черевко О., Янішевський С. ; за заг. ред. П. Полянського. — К. : Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка, 2015. — 36 – Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист МОН України № 1/11–5018 від 07.04.2015 р.) та інше.
Не можливо в цей час представити освітнє поле без інформаційних офіційних повідомлень державних органів влади (Міністерств освіти та інших). І ось тут як не найбільше використовувались маніпуляційні технології. При чому з обох сторін. Розглянемо для прикладу два повідомлення: повідомлення Міністерства освіти і науки України від 20.08.2015 р. «963 мешканця АР Крим навчатимуться у вищих навчальних закладах» та “Міністерства освіти, науки та молоді республіки Крим” від 17.08.2015 р. «Крымские вузы приняли более 25 тысяч заявлений абитуриентов».
Проаналізуємо ці повідомлення за допомогою відомої матриці:
І так, 20 серпня 2015 року, після численних прохань та вимог громадськості, Міністерство освіти і науки України нарешті «видало» деякі цифри, які стосувалися кримського освітнього поля, а саме результатів другої, (після окупації) вступної компанії.
ЩО?
Невеличкий текст в 3 абзацах, який складається із 85 слів (566 знаків (без пробілів), в якому наводяться статистичні дані. В тексті подається 6 цифр та декілька спеціалізованих термінів. Заголовок повідомлення несе основне смислове навантаження.
Для КОГО?
Виходячи з тексту, який перевантажений цифрами та спеціалізованими термінами, повідомлення орієнтовано на фахівців.
Проте, якщо це повідомлення було поширено в мережі Інтернет і продубльовано провідними агенціями та навіть розміщене на Урядовому порталі, то в основному воно мало направлення на громадські організації, а через них і на пересічних громадян.
ЯК?
В цьому невеликому повідомленні були використані різні методи (форми) маніпуляцій. Наприклад «Метод фрагментації». Ми бачимо три абзаци, які є різними за направленням. В першому абзаці подається інформація про загальну цифру і освітньо-кваліфікаційні рівні. Другий абзац знов таки подає цифри та освітньо-кваліфікаційні рівні. І нарешті третій абзац – цифри та форму підготовки студентів. Якщо перший та другий абзаци якось пов’язані, то третій абзац випадає.
Наступне використання – це «Жонглювання фактами». В тесті величезна кількість термінів та цифр (для тексту з 85 слів). Але якщо спробувати проаналізувати їх, то отримаємо зовсім іншу картину.
По-перше,
Перелік освітньо-кваліфікаційних рівнів та загальної цифри заводить читача у «тупик»:
… за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра до вищих навчальних закладів зараховано 963 мешканця Криму та м. Севастополя …
Для більшості читачів перерахування освітньо-кваліфікаційних рівнів нічого не каже, а створює картинку «розумного» тексту. Але, для фахівців, цей список дає дуже багато. Виявляється, що в Законі України «Про вищу освіту», який був прийнятий 1 липня 2014 року освітньо-кваліфікаційних рівнів «молодший спеціаліст» та «спеціаліст» не існує.
Ст.5.2. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти … є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії;5) доктор наук.
Проте саме такий освітньо-кваліфікаційний рівень є в Законі України «Про вищу освіту» (Закон втратив чинність на підставі Закону N 1556-VII (1556-18) від 01.07.2014, ВВР, 2014, N 37-38, ст.2004), який був прийнятий ще у 2002 р. і втратив чинність після прийняття нового Закону України «Про вищу освіту».
Разом з тим п.2 Прикінцевих положень «нового» Закону України «Про вищу освіту» встановлює, що набір за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» та «спеціаліст» проводиться у 2016 р. в останній раз. Виходить що або жодному кримському випускнику не вдалося потрапити на навчання «молодшого бакалавра» або такого рівня сьогодні ще не існує.
По-друге,
… за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, бакалавра на денну та заочну форму навчання до вищих навчальних закладів зараховано 207 мешканців Криму ….
Ця цифра не надає інформацію, а тільки констатує, так як рівень «молодшого спеціаліста» здобувається у коледжах (вузи І та ІІ ступенів), а «бакалавра» вже в університетах та академіях (вузах ІІІ та ІV ступенів).
І тільки додаткова інформація, надана у інших джерелах, розкриває всю «картину». Так заступник міністра освіти І.Совсун, під час ефіру на Громадському ТВ, надала наступні цифри: «Молодші спеціалісти – 38 осіб, Бакалаврат – 168».
А ще один заступник міністра освіти Павло Полянський повідомив, що «в цьому році випускникам із Криму було видано 285 свідоцтв про закінчення базової середньої освіти, атестатів про повну загальну середню освіту – 293».
І виявляється, що практично половина випускників з тимчасово окупованого Криму, пройшовши «марафон» екстернату, так і не потрапили до вузів України.
По-третє,
… за освітньо-кваліфікаційним рівнем … на денну та заочну форму навчання до вищих навчальних закладів зараховано … спеціаліста та магістра – 756.
Розподіл по освітньо-кваліфікаційним рівням дає нам можливість по іншому подивитися на загальні цифри. При цьому потрібно враховувати і вищевказану пригоду з освітньо-кваліфікаційними рівнями. Для розуміння цифр та назв освітньо-кваліфікаційних рівнів будемо користуватися як старим, так і новим Законом України «Про вищу освіту».
Відповідно «старого» Закону України «Про вищу освіту» (2002 р.)
Стаття 8. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти
- Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, …
- Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, …
- Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту …
- Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, …
А відповідно до «нового» Закону України «Про вищу освіту» (2014 р.)
Ст. 5.5. … Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Тобто «спеціалістом» та «магістром» можливо стати тільки маючи рівень «бакалавра». Проте для отримання рівня «бакалавр» потрібно навчатися понад 2 роки (за звичай 4 роки). Таким чином практично всі кримчани, які навчатимуся за рівнем «спеціаліст» та «магістр» вже навчалися в українських вузах ще до початку окупації Криму.
По-четверте,
За кошти державного бюджету навчатимуться 418 студентів із Криму, фізичних та юридичних осіб – 545.
Цифри, які абсолютно нічого не говорять, а тільки перевантажують текст фактами, створюючи у нас уяву про «значення» та «професіоналізм» повідомлення. Ці цифри викликають тільки запитання, основне з них направлене на виділення інформації про те, скільки випускників з тимчасово окупованого Криму вступили на платній основі на перший курс (на освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» та «бакалавр»). Відповідно п.7.12. Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України:
У разі якщо такі громадяни не потрапили до переліку осіб, які рекомендовані вищим навчальним закладом до зарахування на місця державного замовлення, центральний орган виконавчої влади, до сфери управління якого відноситься навчальний заклад, за зверненням вищого навчального закладу, надає (розміщує) додаткові місця державного замовлення з урахуванням напряму, обраного абітурієнтом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто всі абітурієнти, які пройшли відбірковий етап повинні бути зарахованими на бюджетні місця, за кошти державного бюджету.
По-п’яте,
В тексті повідомлення МОН є одна маленька фраза, яка вказує на те, що міністерство просто маніпулює інформацією:
… зараховано 963 мешканця Криму та м. Севастополя (за даними прописки)
Більшість кримчан, які виїхали з тимчасово окупованого Криму не змінювали власної прописки в силу певних моральних та правових факторів. Таким чином скільки із заявлених Міністерством кримчан, які будуть навчатися у вузах України, є вимушеними переселенцями, а скільки кримських випускників з тимчасово окупованої території, невідомо.
НАВІЩО?
Це і є головне питання. Навіщо Міністерство освіти і науки України опублікувало це повідомлення. Відповідь тільки одна, це потрібно щоб збити хвилю критики в свою сторону у відсутності дій щодо освітнього поля тимчасово окупованого Криму і показати власну «роботу». Це підтверджує і те, що аналогічне повідомлення щодо громадян України з тимчасово окупованої території в зоні АТО (Луганська та Донецька області) відсутнє.
Практично одночасно з українським міністерством своє повідомлення зробило “Міністерство освіти, науки та молоді республіки Крим”. 17 серпня на сайті “Міністерства освіти” окупованого Криму з’явилося повідомлення «Крымские вузы приняли более 25 тысяч заявлений абитуриентов». Проаналізуємо його за допомогою тієї ж матриці, що і попереднє повідомлення.
ЩО?
Текст з 206 слів (1501 знак без пробілів) містить інформацію про проведення вступної кампанії на тимчасово окупованому півострові. У повідомленні представлена інформація про особливості вступної кампанії, популярні спеціальності та інше. Текст забарвлений емоційними словами-маркерами: «подавляющем большинстве», «значительно менше», «наибольшей популярностью» та інші. Заголовок підкреслює важливість повідомлення і його направленість. Як і минулому випадку більшість ЗМІ дублювали інформацію, опираючись на заголовок цього повідомлення.
Для КОГО?
Повідомлення направлено, в першу чергу, на населення окупованого півострова. Також воно адресоване і мешканцям як Росії, так і України. І що не менш важливо, це повідомлення націлене на вищу російську владу.
ЯК?
Які ж методи і форми маніпуляцій використовує прес-служба окупаційного “Міністерства освіти”. Це і прийоми «підміни інформації» – «створення асоціацій» (великі цифри створюють асоціацію «всеохоплення»), «жонглювання фактами» (питання кількості заяв перемішується із найкращими професіями і умовами вступу, сюди ж додаються тавтологічні розповіді про додаткові місця і знов таки умовами вступу).
Що найцікавіше в тексті повідомлення окупаційного “МОНМРК”?
Велика цифра в 25478 заяв звичайному читачу нічого не говорить. Для розуміння цієї цифри потрібно мати повну інформацію, а саме те, що в цьому році в Криму було біля 14,5 тисяч випускників (11796 учнів в Криму (стільки випускників Криму писали підсумковий твір (переказ) як допуск до Державної підсумкової атестації (ДПА) та ще 2650 випускників у м. Севастополі). Маючи цю інформацію кількість заяв вже розглядається по іншому. Окрім того буквально наступні слова «включають» вже прості математичні дії: «крымчане … вправе одновременно подать заявление о приеме на обучение не более чем в 5 образовательных организаций высшего образования». Не думаю, що абітурієнти у тимчасово окупованому Криму сильно відрізняються від українських або російських абітурієнтів. В наші дні більшість випускників використовує квоту на всі 100%, подаючи всі 5 заяв. При чому часто заяви подаються не на одну спеціальність і навіть не на одну професію. Тоді ми отримаємо, що у вступній компанії приймало участь близько 5 тисяч випускників. А маючи інформацію з цього ж повідомлення, що «количество бюджетных мест в образовательных организация высшего образования, расположенных на территории Республики Крым, осталось на уровне прошлого года, а это порядка 9-ти тисяч» виникає закономірне питання, а де ж інші?
Чудовим зразком маніпулятивного тексту є ще одна інформація з цього повідомлення: «В подавляющем большинстве учиться в Крыму желают крымчане, заявлений от абитуриентов из других субъектов Российской Федерации значительно менше». Скільки це «значительно менше»? І тут же знаходимо відповідь: «Более 300 заявлений было подано в крымские вузы от абитуриентов из других субъектов Российской Федерации». Тепер стає зрозуміло, що «значительно менше» це менше практично в 85 разів. Практично кількість вступників з Російської Федерації дорівнює статичній помилці, але про їх наявність в повідомленні згадується кілька разів.
Ще одним цікавим прикладом «підміни понять» стає абзац повідомлення: «Как в других субъекта Российской Федерации выделялись отдельные бюджетные места для абитуриентов-крымчан, также крымские вузы обеспечили прием абитуриентов из других субъектов Российской Федерации». Тільки є невелика різниця у формах «обеспечения приема». Якщо в Російській Федерації виділено 16 тисяч бюджетних місць для 14,5 абітурієнтів з тимчасово окупованого Криму в рамках спеціальної державної програми (чим скористалися біля 1000 кримчан), то в анексованому Криму іх ніхто нікому не виділяв.
НАВІЩО?
Єдина мета цього повідомлення – це показати, як гарно йдуть справи у системі освіти анексованого Криму. При чому показати для всіх – для кримчан, для українців, для росіян, і особисто для «верховної» влади Російської імперії.
Підсумовуючи невеликий аналіз двох повідомлень органів влади, потрібно зазначити, що по більшості самі повідомлення є забарвленням для заголовків цих повідомлень, поясненнями. Проте в обох випадках використовуються певні маніпуляційні технології.
Таким чином, потрібно сказати, що практично нічого не змінилося за роки існування держав. Ще з стародавніх часів люди, які отримували владу, намагалися маніпулювати громадянами своєї країни, частіше всього для того, щоб утримати владу. А з появою системи державної освіти почалося маніпуляції свідомістю для формування «слухняного» населення. При чому тоталітарні країни використовували всі механізми маніпуляційних технологій. На жаль, і у пострадянських країнах ця практика ще залишається.
Олег Охредько, експерт з питань освіти Центру громадянської просвіти “Альменда”.
Стаття підготовлена в рамках проекту “Громадськість протидіє інформаційній війні проти України”, що реалізується ЦГП “Альменда”.
Проект здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
