Автор

Марія Суляліна

Експертка, Голова Організації

7.04.2023

Хто має відповідати за злочини проти українських дітей? Називаємо імена

1. Невидимий злочин
2. Хто має за це відповісти?
3. Що говорить міжнародне право?
4. Кроки, які варто зробити вже зараз, щоб зупинити ці злочини та повернути майбутнє дітям, які стали заручниками окупації.

17 березня 2023 року Палата досудового провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт Путіна та Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ з прав дитини, у зв’язку з незаконною депортацією та передачею українських дітей з окупованих територій до Російської Федерації.

Дане рішення є важливим кроком в напрямку відновлення справедливості щодо українських дітей, яких було депортовано. Лише за офіційними даними державних органів України кількість депортованих дітей становить 19514, в той же час реальна кількість може бути в декілька разів більше.

Процес депортації дуже тісно пов’язаний з процесом знищення української ідентичності цих дітей та індоктринації, зокрема через спеціальні «табори». Після висвітлення системи «переосвіти» українських дітей в таборах на території окупованого Криму та на території РФ дослідниками Humanitarian Research Lab at Yale School of Public Health ця проблема стала видимою на міжнародному рівні.

Тільки є одне але.

Ця проблема обговорюється переважно в контексті депортованих дітей. А що ж з дітьми, які не були депортовані, але стали заручниками окупації і хто окрім Путіна та Львової-Бєлової має понести відповідальність? Ми з’ясували низку імен тих, хто причетний до злочинів проти українських дітей та називаємо і обгрунтовуємо їх в статті для блогу Коаліції «Україна. П’ята ранку» у інтернет виданні Лівий Берег.

Невидимий злочин

Згідно з офіційними даними, які розміщені на сайті Федеральної служби державної статистики Російської Федерації, чисельність дітей віком від 0 до 15 років в Криму складає 334 148  осіб та 74 724 в м. Севастополь. В школи тимчасово окупованого Криму у 2022-2023 навчальному році пішло біля 230 тисяч дітей, а до шкіл Севастополя – 53 500 дітей. Визначити кількість дітей, які зараз знаходяться на території тимчасово окупованих Донецької, Луганської, Запорізькій та Херсонській областей неможливо, так як немає офіційних даних. Тому можемо апелювати лише приблизною кількістю дітей, і ця приблизна кількість більше 1 мільйона дітей.

Для Російської Федерації перевиховання цих дітей є однією із стратегічних цілей задля знищення українців як нації. Саме з цією метою на окупованих територіях розбудована ціла система спрямована на знищення української ідентичності дітей та молоді. Вона охоплює формальну та неформальну освіту, починаючи з дошкільної і закінчуючи вищою освітою.

Основними компонентами цієї системи є:

• «Зачищення» освітнього поля  від українознавчого компоненту (мова, історія тощо);
• Переведення формальної освіти на російські стандарти, що включає в себе заміщення українських підручників російськими, переведення навчальних закладів на російські навчальні програми, перенавчання і заміна викладацького складу, в тому числі через запрошення вчителів із Росії для викладання на окупованих територіях викладацького складу тощо;
• Індоктринація, яка виражається зокрема в  насадженні російських цінностей і наративів, формуванні ворожого ставлення до України та всього українського;
• Мілітаризація, яка включає комплекс дій спрямований на формування внутрішньої готовності до служби в збройних силах РФ, мотивації, трактування служби в збройних силах РФ як власного громадянського обовʼязку і набуття необхідних практичних навичок для виконання цього обовʼязку;
• Пропаганда “культу війни”, яка виражена в формуванні позитивного сприйняття війн, в яких брала і бере участь  Російська Федерація, готовності наслідувати “героїзм” учасників російських війн та легалізація російсько-української війни та окупації.

В формальній освіті це яскраво виражено в підручниках за якими викладають дітям на окупованих територіях. Якщо узагальнити то основні наративи, які насаджуються українським дітям через підручники:

• українська дитина є частиною російського народу та має російську ідентичність, а відповідно повинна розділяти патріотичні відчуття до РФ;
• “українці та росіяни єдиний народ”, що лишає українську Державу суб’єктності;
• жертвуванням власним життям дитиною під час виконання військового обов’язку перед РФ – найвищий прояв патріотизму;
• військовий обов’язок перед РФ – священний для населення окупованої території, яке вважається носієм російської ідентичності;
• РФ гарант безпеки в регіоні, а дії США, НАТО та ЄС просувають ідею “однополярного світу”, що несе світову загрозу, у тому числі РФ як державі.

Більш детально про роль підручників в знищенні української ідентичності було розглянуто в статті М. Петровця «Шкільна освіта: прихована зброя РФ проти України».

До підручників варто додати спеціальні ідеологічні уроки, зокрема «Розмови про важливе» і так звані “Уроки мужності”, кадетські класи, відкриття в школах меморіальних дошок військовим ЗС РФ, які загинули на війні проти України, відкриття «парт героїв», проведення акцій та флешмобів в рамках навчального процесу на підтримку ЗС РФ та в цілому війни РФ проти України.

В неформальній освіті провідну роль в знищені української ідентичності дітей на окупованих територіях відіграють дитячі та молодіжні рухи, частина з яких має військово-патріотичну спрямованість. Сумнівно відомим є всеросійський дитячо-юнацький військово-патріотичний громадський рух «Юнармія» (рос.  всероссийское детско-юношеское военно-патриотическое общественное движение «Юнармия»), але значну роль відіграють і інші рухи, зокрема “Російський рух дітей та молоді «Рух перших»” (рос. “Российское движение детей и молодежи  «Движение первых»”) та рухи які відкрились на окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей, до прикладу «Південь молодий» (рос. «Юг молодой»).

Крім цього на окупованих територіях організовують військово-патріотичні ігри та змагання, до яких залучають дітей навіть дошкільного віку.

Для формування в українських дітей російської ідентичності активно використовуються табори. Частина таборів має відверто мілітаристську спрямованість, як до прикладу програма «Гірський стрілок» чи «Школа майбутніх командирів».

Детальніше про систему знищення ідентичності на окупованих територіях було розкрито в аналітичному звіті ЦГП «Альменда»  «Кримський сценарій“: як Російська Федерація знищує українську ідентичність дітей на окупованих територіях».

Тривожним є те, що на територіях які окуповані вже протягом 9 років, ця система, нажаль, вже почала показувати результативність. Одним з яскравих прикладів є «Дошки героїв», які відкриваються в школах окупованого Криму. В багатьох випадках рік народження зображених на дошках 2000-2002, що означає що на момент окупації вони були дітьми 12-14 років. Будучи дітьми вони зазнали індоктринації та мілітаризації, а при досягненні повноліття РФ відправила їх на війну проти власної країни.

Тут важливо відмітити, що призов населення окупованих територій до збройних сил країни, яка здійснює окупацію, є воєнним злочином. Стаття 51(6) Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій встановлює, що “населення окупованої території не повинно бути примушене брати безпосередню участь в бойових діях, пов’язаних з конфліктом”. Це означає, що окупаційна влада не має права вимагати від жителів окупованої території брати участь в бойових діях або підтримувати військові зусилля.

Стаття 51 IV Женевської Конвенції також забороняє будь-який тиск чи пропаганду на користь добровільного вступу до армії держави-окупанта.

Крім того, Римський статут Міжнародного кримінального суду (стаття 8(2)(b)(xxi)) кваліфікує “призив населення окупованої території для примусового включення до збройних сил окупанта” як воєнний злочин у контексті міжнародного збройного конфлікту.

В окупованому Криму ми бачимо пряме порушення зазначених вище норм.

Хто має за це відповісти?

Потрібно розуміти, що система не створила себе сама, не впровадила себе сама, і не підтримує себе сама. Є конкретні особи, які відповідають за впровадження системи знищення ідентичності українських дітей, індоктринації та мілітаризації в формальній освіті. І тут як то кажуть не Путіним єдиним.

На вищому рівні за впровадження цієї системи на окупованих територіях відповідальний міністр освіти РФ Сергій Кравцов, якого вже внесено в санкційні списки України, ЄС та Швейцарії та  міністр науки та вищої освіти РФ Фальков Валерій, якого вже внесено в санкційні списки України, ЄС, США, Швейцарії, Австралії та Нової Зеландії.

На регіональному рівні це представники окупаційної адміністрації, так звані Міністри освіти в областях:

• Шапурова Олена Олександрівна, окупована частина Запорізької області;
• Родіков Михайло Леонідович, окупована частина Херсонської області (внесено в санкційні списки ЄС та шести держав);
• в.о. Кривонос Максим Юрійович м. Севастополь,
• Лаврик Валентина Василівна окупована Автономна Республіка Крим.

Так само персональна відповідальність на ректорах університетів, які активно залучені до процесів індоктринації та мілітаризації. Якщо говорити про окупований Крим, то тут провідну роль відіграє «реформований» після окупації Кримський Федеральний університет, ректором якого є Фалалєєв Андрій Павлович та ректор так званого Севастопольского державного університету Нечаєв Володимир Дмитрович, а в окупованій частині Запорізької області ректор новоствореного Мелітопольського державного університету Андрій Юрійович Чуйков. 

Спускаючись на рівень нижче то не можна не згадати про директорів шкіл, в яких відкрились та функціонують кадетські класи.

Крім того в школах на окупованих територіях була створена посада радника директора по вихованню. В функціоналі цих осіб напряму входить розбудовувати співпрацю з громадськими об’єднаннями з метою посилення патріотичного виховання, що де факто є формуванням російської ідентичності у українських дітей.

Не є знеособленою і неформальна освіта. Ключову роль в мілітаризації дітей на окупованих територіях відіграє «Юнармія», “Російський рух дітей та молоді «Рух перших»” а в окупованому Криму ще й «КримПатріотЦентр». Керівниками цих організацій є:

• Гаврильчук Сергій Олексійович – керівник регіонального штабу Юнармія в окупованому Криму;
• Коваленко Володимир Владиславович  керівник регіонального штабу Юнармія  в окупованому Севастополі
• Чуйков Андрій Юрійович– керівник регіонального штабу Юнармія в окупованій Запорізькій області
• Іванов Сєрафім Вікєнтійович – керівник регіонального штабу Юнармія в окупованій Херсонській області
• Пудак Віктор Вікторович –  керівник регіонального штабу Юнармія в окупованій Донецькій області
• Луганцева Оксана Геннадіївна –  керівник регіонального штабу Юнармія в окупованій Луганській області.
• Молчанова Анна Станіславівна – голова ради регіонального відділення “Російського руху дітей та молоді «Рух перших»” в окупованому Севастополі.
• Арламенкова Катерина Юріївна –  відділення “Російського руху дітей та молоді «Рух перших»” в окупованому Криму.
• Доманін Назарій Анатолійович – голова ради регіонального відділення “Російського руху дітей та молоді «Рух перших»” в окупованій частині Херсонської області.
• Трокай Альона Андріївна – голова ради регіонального відділення “Російського руху дітей та молоді «Рух перших»” в окупованій частині Запорізької області.
• Чорнобай Денис Сергійович –  голова ради регіонального відділення “Російського руху дітей та молоді «Рух перших»” в окупованій Донецькій області
• Алієв Руял Асіф Огли – голова ради регіонального відділення “Російського руху дітей та молоді «Рух перших»” в окупованій Луганській області.
• Полковников Дмитро Олександрович – директор «КримПатріотЦентру» в окупованому Криму.

Так само є конкретні відповідальні за знищення української ідентичності та мілітаризацію дітей через табори. Тут не можна не відмітити роль «Артека» з численними змінами, програмами, зокрема «Школою майбутніх командирів». Директором «Артеку» є Федоренко Костянтин Альбертович.

Що говорить міжнародне право?

Зазначене вище є порушенням щонайменше наступних зобов’язань за міжнародними угодами, стороною яких є РФ і дотримання яких має гарантуватися на окупованих територіях державою-окупантом:

• Право на освіту – стаття 26 Загальної декларації прав людини, стаття 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, стаття 29 Кон- венції про права дитини.
• Заборона пропаганди війни – стаття 20 Міжнародного пакту про громадян- ські та політичні права.
• Захист дітей в умовах війни – статті 38, 39 Конвенції про права дитини.
• Заборона державі-окупанту заносити дітей̆ до списків підконтрольних їй формувань або організацій̆ – стаття 50 Конвенції̈ про захист цивільного населення під час війни (Четверта Женевська Конвенція).
• Заборона будь-якого тиску чи пропаганди на користь добровільного вступу до армії держави-окупанта – стаття 51 Конвенції̈ про захист цивільного населення під час війни (Четверта Женевська Конвенція).

В той же час наведене вище не покриває комплексно політику, яка впроваджується щодо дітей в окупації. Найбільш підходящим було б кваліфікація зазначеного як «Культурного геноциду», але нажаль даний злочин не знайшов своє відображення в фінальній версії Конвенції щодо запобігання злочину геноциду.

Наша організація ЦГП «Альменда» вважає необхідним змінити підхід до визначення серйозних порушень щодо дітей під час збройних конфліктів, зокрема їх розширення. Ми вважаємо, що система захисту прав дітей у ситуаціях збройного конфлікту повинна брати до уваги не лише питання особистої та фізичної безпеки, а й збереження власної ідентичності, оскільки держави-окупанти можуть створювати умови, за яких неможливо зберегти свою ідентичність та належність до певної національної групи, що може бути так само смертельно небезпечним, що вже наглядно демонструють меморіальні дошки про які згадувалось вище. Система, що була реалізована в Криму та зараз впроваджується на окупованих після лютого 2022 року територіях якраз спрямована на заміну однієї групи населення на ментально іншу з мінімальними фізичними втратами.

Кроки, які варто зробити вже зараз, щоб зупинити ці злочини та повернути майбутнє дітям, які стали заручниками окупації.

Нам потрібно бути чесними з собою і відкрито визнати, що повністю зупинити ці злочини ми зможемо лише шляхом звільнення наших територій від окупантів. У цьому контексті, надзвичайно важливо продовжувати отримувати військову допомогу від партнерів. Такі дії допоможуть забезпечити, щоб українські діти якнайшвидше знову опинились на території вільної України.

В той же час очевидно що ми не можемо просто чекати на деокупацію і нічого не робити. Навпаки, ми повинні вжити всіх можливих заходів, щоб зменшити темп розвитку процесів.  І хоча повністю зупинити цю систему зараз не вдасться, проте можливо уповільнити та обмежити її діяння.

В цьому контексті перш за все важливо продовжувати документувати злочини, які РФ вчиняє проти дітей на окупованих територіях та встановлювати відповідальних у вчиненні цих злочинів. Даний аспект є критично важливим як для притягнення в майбутньому винних у злочинах до відповідальності, так і для розбудови процесів реінтеграції дітей, які знаходились під впливом окупаційної влади із врахуванням наративів, які насаджувались цим дітям. Але також і для закладання гарантій неповторення даних злочинів у майбутньому.

Інші кроки, які потрібно робити вже зараз це:

• Відкриття на національному рівні  проваджень на осіб винних в знищенні української ідентичності, індоктринації та мілітаризації дітей на окупованих територіях. По кожному випадку має бути проведена ґрунтовна робота зі встановлення фактів та належної кваліфікації злочину.
• Запровадження санкцій на осіб на середньому рівні: керівників молодіжно-патріотичних рухів, директорів таборів, в яких відбувається «переосвіта» дітей, зокрема дітей переміщених з окупованих територій Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей. Такий підхід буде попередженням для інших, які займають подібні посади і може реально вплинути на зменшення динаміки впровадження системи на місцях.
• Включення злочину знищення української ідентичності, індоктринації та мілітаризації в міжнародні резолюції.
• Адаптація освітніх можливостей реалізації права на освіту для дітей з окупованих територій із врахуванням викликів повномасштабного вторгнення. Цей пункт є критично важливим, оскільки чим більше дітей буде зберігати зв’язки з підконтрольною територією України, тим меншого впливу пропаганди вони зазнають.
• Розробка комплексних реінтеграційних заходів з урахуванням впливу наративів російської освітньої політики на українських дітей. Зокрема адаптація освітніх програм, підготовка вчителів, забезпечення реінтеграції дітей, які повертаються з окупованих територій або вступають в заклади вищої освіти України.

Але головне не забувати, що в окупації лишаються наші діти, і те що з ними робить РФ – це злочин. І наша відповідальність продовжувати робити цей злочин видимим та докладати всіх зусиль, щоб його зупинити.

Публікацію підготовлено Центром громадянської просвіти «Альменда» в рамках проєкту «Зруйноване дитинство: Наближаючи правосуддя». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО Центр Громадянської Просвіти «Альменда» і не обов’язково відбиває позицію CIVIL RIGHTS DEFENDERS.