Міністерські митарства: чи дочекаються кримські діти державної цільової програми?
Студент Сергій (ім’я змінено) навчається у вузі МВС на платній основі. Студент Ігор (ім’я змінено) навчається в Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця за контрактом. Студентка Інга (ім’я змінено) навчається в Дніпропетровському вузі за кошти фізичних осіб. І таких прикладів сотні. Їх всіх об’єднує одне – вони ВПО (внутрішньо переміщені особи) і повинні навчатися за кошти бюджету, але …
Анексія Криму та Антитерористична операція привели до страхітливих наслідків, тисячі вбитих та сотні тисяч людей, які покинули домівки. Дороги України заполонили біженці. Хоча в Україні їх називають ВПО – «внутрішньо переміщені особи». На початок осені 2015 року людей, які покинули домівки нараховувалось понад півтора мільйона.
Держава на законодавчому рівні відреагувала на проблему, яка виникла – були прийняті Закони України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», внесені зміни до багатьох інших законів.
Серед багаточисельних проблем, які виникли у вимушених переселенців, питання освіти теж вимагало рішення. Якщо проблеми дошкільнят та учнів шкіл вирішувались доволі швидко, то питання із вищою освітою потребувало особливих підходів. І українські законодавці звернули на це увагу. Питання отримання громадянами України, які виїхали з окупованих територій знайшли відображення як в базових законах (п.12 Ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», п.9. С.7. Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), так і в інших законах (С.44 Закону України «Про вищу освіту», п.14 Ст.19 Закону України «Про охорону дитинства» та інші).
В законодавчих актах практично повторюється одне й те саме – дитина-переселенець має певні преференції при вступі до вищого навчального закладу, але не за рахунок інших абітурієнтів, а додатково, за рахунок держави. Також всі ці закони об’єднує ще одне речення: «Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України».
А от з цим виникли проблеми. У 2014 році Кабінет Міністрів України, через місяць після завершення вступної компанії, видав Постанову «Деякі питання надання (розміщення) додаткових місць державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних кадрів для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї» (від 17.09.14 р. № 450).
Проте в ній були вказані конкретні терміни: «2. Зарахування на навчання до вищих навчальних закладів вступників — випускників 2014 року …». А от 2015 рік КМУ залишив без відповідних документів. І це не зважаючи на конкретні вказівки Закону України № 425-VIII від 14 травня 2015 року, де в місячний термін від КМУ вимагалось прийняти відповідний порядок та умови.
Громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» надіслала запит до Кабінету Міністрів щодо виконання вищевказаних законів. КМУ не забарився і надав відповідь:
«Прем’єр-міністром України доручено:
Міністерству освіти і науки України разом із заінтересованими органами виконавчої влади підготувати і подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект нормативно-правового акту щодо визначення порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти;»
Тоді «Український дім» звернувся до Міністерства освіти і отримав цікаву відповідь – перший заступник Міністра освіти Інна Совсун процитувала п.14 Ст.19 Закону України «Про охорону дитинства», вказавши, що «Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України». Хоча в 2014 році таж сама Інна Совсун листом МОН від 1.09.2014 р. №1/9-462 «Щодо навчання громадян, які проживають або переселилися з тимчасово окупованої території України», вказувала: «… допустити до навчання громадян, які … переселилися з тимчасово окупованої території України … до зарахування на місця державного замовлення. Питання виділення додаткових місць державного замовлення буде вирішено МОН після затвердження Кабінетом Міністрів України згаданого порядку.»
В результаті бездіяльності чиновників маємо невирішені долі десятків та сотень юнаків та дівчат.
Чиновники швидко навчилися перекидати відповідальність на інших. Так, запит до Міністерства освіти студента-переселенця, який вступив до Національного медичного університету на контрактну форму навчання, з проханням перевести його на бюджетну форму навчання, чиновники-освітяни переадресували до Міністерства охорони здоров’я. В свою чергу чиновники МОЗ перенаправили запит до вузу, де вже працівники НМУ, процитувавши необхідні закони, відповіли, що порядок державної підтримки визначає Кабмін і на сьогодні відповідне рішення відсутнє. А от коли КМУ прийме необхідне рішення, то тоді питання буде розглянуте.
Схожу відповідь отримав і студент, який вступив до одного з вузів системи МВС. На запит, щодо можливості застосування чинного українського законодавства, надійшло аж дві відповіді – від Міністерства внутрішніх справ і від самого вузу. МВС просто зазначило: « … порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти відповідним категоріям громадян визначаються та затверджуються Кабінетом Міністрів України. Оскільки на сьогодні згадані порядок та умови Урядом не затверджено, то позитивно вирішити порушене Вами питання немає можливості». А у відповіді проректора знов таки, після цитування «необхідного» законодавства вказувалось, що «…Кабінетом Міністрів не розроблено і не затверджено державної цільової програми та порядку і умов …».
Якась безвихідь, проте не потрібно зупинятися, потрібно відстоювати свої права.Дар`я Свиридова, юрист, Української Гельсінської спілки з прав людини зазначає:
«По – перше, повинно бути звернення студента про надання пільгового місця до керівництва вишу у якому студент навчається. Адже на виш так само покладені зобов`язання виконувати Закон. Закон України сьогодні чітко каже, що держава взяла на себе зобов`язання надавати пільгові місця для таких студентів, які мають статус внутрішньо переміщеної особи. Цей обов`язок держава повинна виконувати.
На сьогоднішній день ми бачимо, що МОЗ, МВС, МОН, фактично зняли з себе зобов`язання виконувати закон і придумали собі чудову, класичну відмовку щодо невиконання закону: нічим допомогти не можемо, адже Кабінет міністрів не розробив порядок. Проте, а чому це має бути проблемою дитини та її батьків, чому це не проблема МОЗу, МВС, МОНу, вищого навчального закладу, які повинні виконати закон: взяти дитину на пільгове місце, а потім розбиратися з Кабміном і питати як і коли їм компенсують ці кошти.
Безумовно, це питання сьогодні, нажаль, можна ставити і до лобістів в особі громадських організацій, які повинні піднімати питання того, що прийнятий ще влітку закон і досі не діє і ми не маємо на сьогодні державної цільової програми, яка може взагалі ніколи не з`явитися, нажаль, якщо не буде суспільного тиску і висвітлення цієї проблеми. Те що робить Кабмін зараз – це піар, показати які ми гарні, ми піклуємось, але при цьому не має жодного механізму скористатися законним правом на пільги.
Ми, правозахисники, готові взятися за подібні справи, адже позиція тут однозначна: дитина має право, а держава взяла на себе зобов’язання надавати пільгові місця, і всі діти, які звертаються, посилаючись на цю норму закону повинні отримувати це пільгове місце. А як далі державні структури будуть між собою розбиратися, хто, кому і що повинен компенсувати — це не проблема дитини. Ніхто нашу державу не тягнув за язика, вона сама визначила, що ці діти мають право на пільгові місця».
Який же вихід? А він доволі простий – виконувати чинне законодавство!
Олег Охредько,
експерт з освітніх питань ЦГП «Альменда»,
для ІА «Голос Криму»
