Окупована освіта Криму: хто керує індоктринацією та мілітаризацією шкіл
Російська Федерація (далі – Росія, РФ) системно та цілеспрямовано впроваджує власні освітні стандарти на тимчасово окупованих територіях України (далі – ТОТ). Освіта стала одним із ключових інструментів русифікації, індоктринації та мілітаризації дітей та молоді, які перебувають під контролем окупаційного режиму.
Після захоплення Автономної Республіки Крим (АР Крим) та міста Севастополь, у 2014 році Росія вперше розпочала реалізацію повного перепідпорядкування освітньої системи на ТОТ вимогам російського законодавства. Ця система, яку умовно можна назвати «кримський сценарій», передбачає не лише повну інтеграцію освіти в російський правовий, політичний та ідеологічний простір, а й системне нав’язування російської ідентичності через «виховні» заходи, мілітаризацію навчальних закладів та знищення українського мовного й культурного середовища*. Згодом цей сценарій був поширений і на інші ТОТ, зокрема на Запорізьку та Херсонську області.
* Більш детально в аналітичному звіті ЦГП “Альменда” «Кримський сценарій»: як Російська Федерація знищує українську ідентичність дітей на окупованих територіях».
Станом на 2024/2025 навчальний рік**, за російськими державними стандартами на ТОТ АР Крим та Севастополя навчається 282 900 дітей у 608 школах. Цьогоріч буде перший випуск одинадцятикласників, які повністю пройшли шкільну освіту за російськими стандартами — від першого класу до завершення навчання. Ці діти пішли до школи у вересні 2014 року й упродовж 11 років перебували в умовах системного знищення української ідентичності, ідеологічного тиску та проросійського патріотичного виховання.
** У звʼязку із обмеженим доступом до окупованих територій, статистична інформація взята з відкритих джерел, реальні цифри можуть відрізнятися.
У цій статті розглянемо, хто саме на рівні ТОТ АР Крим та м. Севастополь несе відповідальність за перетворення шкільної системи освіти – як формальної, так і неформальної – на інструмент цілеспрямованого знищення українознавчого компонента, індоктринації, мілітаризації та пропаганди служби в збройних силах держави-агресора.
Освіта в окупації: перехід кримських шкіл на російські стандарти
Одразу після окупації АР Крим і м. Севастополь, Росія взяла під контроль всі державні та муніципальні структури на півострові, зокрема й освітні, і де-факто їх діяльність почала регулюватись російським законодавством. У травні 2014 року Президент РФ В.Путін підписав закон, який забезпечив інтеграцію систем освіти ТОТ АР Крим і Севастополя в освітній простір Росії. Та з 1 вересня 2014 року школи розпочали навчання за російськими програмами, що вдалося здійснити шляхом перепідготовки всіх вчителів кримських шкіл (в одному джерелі йдеться про близько 20 тисяч, в іншому – 22 тисячі), а також завезення для школярів комплектів російських підручників. На окупований півострів Росія завезла 2 904 468 підручників (!) (2 440 586 – ТОТ АР Крим, 463 882 – ТОТ м.Севастополь). Загалом повний перехід шкіл на російські стандарти був розрахований приблизно на 3 роки, а Ірина Мануйлова, керівниця проєкту «Модернізація освіти» партії «Єдина Росія» та заступниця голови комітету Державної думи з питань освіти (на той момент), заявляла про кінцеву дату такого переходу – 01 січня 2016 року.
Навесні 2014 року було створене так зване (далі – т.зв.) «Міністерство освіти, науки та молоді Республіки Крим» , з місцезнаходженням в окупованому Сімферополі та т.зв. «Головне управління освіти і науки міста Севастополя», яке 17.03.2015 року було перейменоване в т.зв. «Департамент освіти міста Севастополя», а з 2019 року і дотепер – т.зв. «Департамент освіти і науки міста Севастополя».
Під повним контролем цих окупаційних структур і за безпосередньої участі їхніх очільників відбулася повна інтеграція шкіл АР Крим та Севастополя в систему освіти Російської Федерації. За понад 11 років окупації освітній простір зазнав глибоких трансформацій, що мали вкрай негативний вплив на зміст навчання, організацію шкільного життя та формування світогляду дітей. В умовах цілеспрямованої та системної русифікації відбулося витіснення української мови, культури й національної ідентичності, впровадження російських освітніх стандартів, посилення ідеологічного контролю й мілітаризації навчального процесу. Ця політика реалізується не лише через формальну освіту, а й через молодіжні організації, «патріотичні» табори та неформальну освіту. Більш детально у звіті нашої організації – “«Кримський сценарій 2.0»: як Російська Федерація знищує українську ідентичність дітей на окупованих територіях”.
«Обличчя освіти»: хто керує окупаційними відомствами в АР Крим та Севастополі
ТОТ АР Крим
Після початку окупації Криму Росією освітню сферу півострова очолили українські педагоги, які погодилися співпрацювати з окупаційною адміністрацією. Саме вони запустили системну ліквідацію української освіти, запровадження російських програм, впровадження військової підготовки в школах і сприяли вивезенню українських дітей з інших ТОТ до окупованого Криму. Йдеться про Наталію Гончарову та Валентину Лаврик — т.зв. «міністерок освіти» на ТОТ АР Крим. Ці дві постаті стали ключовими виконавицями освітньої окупації АР Крим.
Наталія Гончарова (2014-2019 роки)
Наталія Георгіївна Гончарова, 1970 року народження, уродженка Житомирської області, має вищі освіти за спеціальностями географія (Сімферопольський державний університет, 1994) та правознавство (Київський національний торговельно-економічний університет, 2009).
Працювала в навчальних закладах Києва та АР Крим, зокрема вчителькою географії й заступницею директора в школах. З грудня 2012 року і до окупації Криму Росією – міністр освіти та науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим.
Одразу після початку окупації, Гончарова погодилась співпрацювати з російською адміністрацією та очолила т.зв. «Міністерство освіти, науки і молоді Республіки Крим», яким керувала до листопада 2019 року. Після звільнення з «відомства» і дотепер є директоркою ліцею “Кримської весни” в Сімферопольському районі. Має нагороди від окупаційної влади: медаль «За доблесну працю» (2015 р.), почесне звання «Почесний працівник загальної освіти Російської Федерації» (2015 р.).
На фото: Н.Гончарова звітує про результати роботи т.зв. “главі Республіки Крим” С. Аксьонову, січень 2017 року. Джерело https://glava.rk.gov.ru/articles/99b7f5f5-7cb6-4fcf-81d0-e3d0e7a6b077?ysclid=mayztwqimt10182321 , архів https://archive.ph/wip/QL1nD
На посаді т.зв. «міністерки» Наталія Гончарова:
- координувала заміну українських підручників російськими, а також впроваджувала норми окупаційного «законодавства» в освіті.
- заборонила викладання української історії та перевела оцінювання в школах на російську п’ятибальну систему;
- знищувала навчання українською мовою. До окупації Криму 100 % дітей вивчали українську мову та літературу в рамках шкільної програми. На півострові діяло 7 шкіл з українською мовою навчання, ще 76 шкіл поєднували викладання українською та російською, налічувалося 829 класів з українською мовою навчання. А вже на кінець каденції Гончарової (2018/2019 навчальний рік) на ТОТ АР Крим залишилася 1 школа (9 класів) з українською мовою викладання та 8 українських класів в 5 школах.
Водночас ще у 2015 році в одному з інтерв’ю Гончарова визнавала, що українських шкіл у Криму не залишилося – існували лише окремі класи з українською мовою навчання, а в «багатьох школах республіки українську мову викладають як предмет за вибором». Ця суперечність між заявами тодішньої «міністерки» та оприлюдненими згодом даними, ймовірно, свідчить про те, що навчання українською мовою насправді було зведене до формальності — воно існувало лише на папері. Формальне збереження таких україномовних елементів є радше інструментом для уникнення критики та тиску з боку міжнародних організацій та покликане приховати цілеспрямовану політику витіснення всього українського з освітнього простору окупованого Криму.
- фактично примусила випускників шкіл на ТОТ АР Крим отримати російські паспорти як умову допуску до іспитів та вступу до закладів вищої освіти. Діти з українськими паспортами могли складати іспити та вступати до ВНЗ, однак лише в статусі іноземних громадян, що створювало додаткові бар’єри та ставило їх у дискримінаційне становище.
- причетна до вивезення дітей з ТОТ Донецької та Луганської областей до Криму.
За її словами, «досягненням» було те, що «вчителі, не ламаючи систему, перейшли в російське освітнє поле».
У листопаді 2024 року Гончаровій оголошено підозру за ч.1 ст. 111 КК України — державна зрада. Перебуває під санкціями України з 2018 року.
Валентина Лаврик (2019 рік – дотепер)
Валентина Василівна Лаврик, народилася 25 лютого 1969 року в селі Хоменки Шаргородського району Вінницької області. Закінчила у 1995 році Сімферопольський державний університет за спеціальністю викладач української мови.
До 2014 року працювала в освітніх закладах Криму, зокрема викладала українську мову та обіймала адміністративні посади. У квітні 2014 року, після тиску на тодішню директорку Української школи-гімназії в Сімферополі з боку «самооборони Криму», саме Лаврик була призначена директоркою вже перейменованого окупаційною адміністрацією закладу – «Сімферопольської академічної гімназії». Вона обіймала цю посаду до 2019 року, а з грудня того ж року стала т.зв. «міністеркою освіти, науки та молоді Республіки Крим» та в 2024 році знову була перепризначена на цю посаду. Входить до наглядової ради кримського осередку пропагандистського товариства «Знаніє».
Як і її попередниця, Лаврик має нагороди від окупаційної влади, зокрема: Подяка Державної ради Республіки Крим (2015 р.), медаль «За доблесну працю» (2018 р.), Почесне звання «Почесний працівник сфери освіти Російської Федерації» (2023 р.) тощо. Також її «праця» відзначена Подякою Президента РФ (2023 р.) та Почесною грамотою Міністерства оборони Російської Федерації (2023 р.).
За керівництва Лаврик система освіти на ТОТ АР Крим остаточно перетворилася на інструмент мілітаризації та ідеологічної обробки дітей. Про «успіхи» у цьому напрямку свідчить і вказана вище нагорода від Міноборони РФ.
Лаврик, перебуваючи на посаді т.зв. «міністерки освіти», зокрема «відзначилася» таким:
- запровадила елемент військового навчання в школах через програму «Початкова військова підготовка». Також, очолюване нею міністерство підтримує різного роду мілітаристські змагання, ігри для школярів. За підтримки окупаційного міністерства проводиться гра «Зарниця 2.0»*** від російських молодіжних рухів «Юнармія», «Двіженіє пєрвих». На відкритті регіонального етапу «Зарниці 2.0» у 2025 році, Лаврик наголосила, що «міністерство» приділяє багато уваги спорту та патріотичному вихованню і що кожна дитина повинна бути патріотом своєї «Батьківщини» (прим. – Росії) та вміти її захищати.
*** Більше про “Зарницю 2.0” в статті ЦГП “Альменда” - «Гра «Зарниця 2.0»: військовий вишкіл дітей на ТОТ».
На фото: В. Лаврик на регіональному етапі гри «Зарниця 2.0» з керівником кримського відділення “Юнармії” С. Гаврильчуком, травень 2025 року. Джерело https://vk.com/wall569927041_3642 , архів https://archive.ph/VLTL2
На фото: діти проходять регіональний етап гри «Зарниця 2.0», травень 2025 року. Джерело https://vk.com/wall569927041_3642 , архів https://archive.ph/VLTL2
Також у лютому 2025 року відбувся регіональний етап військово-спортивного кадетського багатоборства «Виховуємо патріотів», присвячений 80-річчю Перемоги у т.зв. «Великій Вітчизняній війні». У змаганнях кадети змагалися в таких дисциплінах як: фізична підготовка за нормативами ГПО (прим. – «Готовий до праці та оборони»), спорядження автоматного магазина, збирання та розбирання автомата, надання першої домедичної допомоги, подолання смуги перешкод.
На фото: регіональний етап військово-спортивного кадетського багатоборства «Виховуємо патріотів» (проходить за підтримки т.зв. “Міністерства освіти, науки та молоді Республіки Крим»), лютий 2025 року. Джерело телеграм канал В. Лаврик – https://t.me/ValentinaLavrik/4161 , архів https://archive.ph/wip/6sawh
Загалом кількість кадетських класів на ТОТ АР Крим зросла з 12 у 2016–2017 навчальному році до 260 у 2024/2025, що вказує на системну мілітаризацію освітнього простору. Окрім того, Лаврик особисто наголошує на пріоритетності і важливості патріотичного (прим. – проросійського) виховання учнів, зокрема і через кадетський компонент в освіті.
- за каденції Лаврик історія в школах для 10-11 класів на ТОТ АР Крим з 2023/2024 навчального року почала викладатися за «єдиним підручником з історії» (прим. йдеться про підручники «История России» (10-й класс), «Всемирная история» (10-й класс), «История России» (11-й класс) и «Всемирная история» (11-й класс) за авторства В. Мединського, А. Торкунова), який фактично є посібником з російської пропаганди. У ньому просуваються антиукраїнські й відверто фейкові наративи, зокрема: існування «американських біолабораторій» в Україні; українців нібито вигадав австрійський генштаб у XIX ст. для розділення «єдиного російського народу»; «незаконна» передача Криму Україні з «особистої ініціативи» Хрущова тощо. Підручник відкрито викривляє історію і спрямований на індоктринацію школярів.
Окупаційна влада закупила 34 361 екземпляр таких підручників.
- глорифікація війни та учасників т.зв. «СВО». Зокрема, т.зв. «міністерство освіти» спільно з проєктом «Навігатори дитинства» до Дня захисника вітчизни (РФ) провело цикл заходів «Говоримо з Героєм» – це зустрічі учнів із військовослужбовцями Росії, які розповідають про бойові дії в Україні, «патріотизм» і важливість служби в російській армії. Тільки в лютому 2025 року було проведено щонайменше проведено 22 таких заходи із 35 учасниками т.зв. «СВО».
На фото: зустріч дітей із командиром підрозділу 24 мотострілецького полку РФ, Степанівська школа Первомайського району (ТОТ АР Крим), березень 2025 року. Джерело https://t.me/minobrKrima/10855, архів https://archive.ph/zAaZN
Такі заходи формують у свідомості дітей позитивний образ російської армії, виправдовують війну, розв’язану Росією проти України та готують школярів до потенційної участі в ній. Освіта перетворюється на інструмент формування лояльності до збройних сил РФ та підтримки воєнної агресії.
Станом на 2024/2025 навчальний рік, очолюване Валентиною Лаврик окупаційне «міністерство» заявляє про 164 учнів, які навчаються українською мовою (0,07%), та 1249 дітей, які нібито вивчають українську як рідну (0,5 %). Втім, навіть ці мізерні цифри викликають сумніви, з огляду на системне витіснення української мови з освітнього процесу на ТОТ АР Крим, відсутність прозорості та регулярні маніпуляції з боку окупаційної влади.
У 2025 році Лаврик оголошено підозру за ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада) та ч.5 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність). Її ім’я внесене до санкційних списків Канади, ЄС, Швейцарії, США, Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії.
Окрім того одну із заступниць Лаврик, Беспалову Світлану Едіславівну, 06 лютого 2025 року заочно засуджено за колабораційну діяльність до 8 років позбавлення волі.
ТОТ міста Севастополь
На відміну від ТОТ АР Крим, де за період окупації було дві т.зв.«міністерки освіти», на ТОТ міста Севастополь очільники окупаційного відомства змінювалися досить часто. В різний час ці посади займали – Віктор Оганесян, Михайло Родіков, Ігор Бєлозьоров, Лариса Суліма.
Влітку 2024 року на посаду т.з. «директора Департаменту освіти і науки міста Севастополь» призначений Максим Кривонос, який до того був виконувачем обов’язків на цій посаді.
Максим Кривонос (2021 рік – дотепер)
Максим Юрійович Кривонос народився 1982 року в місті Краснодар Краснодарського краю РФ. Навчався в російських закладах вищої освіти: закінчив Південно-Російський державний технічний університет за спеціальністю «Управління та інформатика в технічних системах» та Кубанський державний університет – спеціальність «Економіка». Майже 14 років працював у Краснодарському краї РФ, здебільшого на керівних посадах. У 2019 році був призначений заступником директора з економіки та фінансів Міжнародного дитячого центру «Артек» (ТОТ АР Крим) – одного з ключових майданчиків російської ідеологічної роботи з дітьми на окупованому півострові.
У 2021 році Кривонос перейшов на роботу в т.зв. «Департамент освіти і науки Севастополя» – спершу як «перший заступник», а згодом став «виконувачем обов’язків директора». Та вже влітку 2024 року очолив окупаційну установу, як «директор». За керівництва Кривоноса, «департамент» продовжує впроваджувати російські освітні стандарти, активно просуває політику мілітаризації дітей та їх ідеологічну обробку. Для учнів 10 класів і студентів коледжів на ТОТ м. Севастополь були організовані військово-польові збори. Підлітків залучали до занять із тактичної, вогневої, стройової підготовки, вивчення загальновійськових статутів, основ хімічного та біологічного захисту. Навчання проводили учасники т.зв. «СВО», офіцери Чорноморського вищого військово-морського училища та представники ДТСААФ. Дітям прямо нав’язували тезу про те, що захист Вітчизни – тобто Росії – це «святий обов’язок» громадянина. Сам Кривонос заявив, що після таких заходів, можливо, «хтось із дітей обере військову справу». Такі мілітаристські збори мають глибокий вплив на свідомість дітей: російські військові постають у їхніх очах як герої та зразки для наслідування, а участь у війні за країну – агресора – як почесний і навіть бажаний шлях.
На фото: п’ятиденні навчальні збори для учнів 10-х класів і студентів 1 курсу закладів середньої професійної освіти, ТОТ Севастополя. Джерело: https://t.me/maksimkrivonos/1372, архів https://archive.is/wip/IvDLA
У публічних заявах він регулярно підкреслює важливість вивчення т.зв. «СВО» та «Кримської весни» (прим. “Кримська весна” – термін, яким РФ називає окупацію АР Крим), тим самим просуває наративи, які легітимізують агресію РФ проти України. Кривонос також особисто відкривав у школі №6 окупованого Севастополя «Парту Героя» на честь учасника т.зв. «СВО».
На фото: відкриття “Парти Героя” в севастопольській школі №6 за участю М. Кривоноса, січень 2025 року. Джерело https://vk.com/sevobrazovanie?w=wall-177557250_30102 , архів https://archive.ph/wip/QskLx
Окрім цього, т.зв. «Департамент освіти і науки міста Севастополь» активно співпрацює з фондом «Захисники Вітчизни», який за рік залучив до шкіл 3500 ветеранів т.зв. СВО. А Кривонос проводив у фонді прийом громадян – родичів військових, які зверталися щодо освітньої підтримки.
Отже, російська система освіти в окупованому Криму не просто виконує навчальну функцію – вона відіграє роль потужного ідеологічного механізму. Через школу формується новий тип «громадянина РФ» – підконтрольного, позбавленого зв’язку з українською мовою, культурою та ідентичністю. І в реалізації цієї політики ключову роль відіграють саме окупаційні освітні відомства та їхні очільники, які цілеспрямовано впроваджують російські стандарти, витісняють український компонент, насаджують військово-патріотичне виховання дітей та роблять школу інструментом підготовки лояльного до держави-агресора підростаючого покоління.
Статтю підготовлено Центром громадянської просвіти «Альменда» у рамках проєкту “Захист дитинства: справедливість та реінтеграція для дітей з ТОТ”. Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, репрезентовані у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
