Невидимі: як живе молодь в окупації та чому ми маємо підтримувати їхню боротьбу за право на українську освіту
Молодь – майбутнє країни. Саме така теза часто фігурує у промовах посадовців, але не обмежується лише ними. З цією фразою неможливо не погодитись, проте чи можемо ми із впевненістю сказати, що докладаємо всіх можливих зусиль для того щоб мати це майбутнє, зокрема якщо це стосується досить конкретної категорії населення. Чи можемо ми сказати, що повною мірою обізнані про становище молоді на тій чи іншій території?
Ідеться про осіб, що через окупацію Російською Федерацією певних частин українських територій, опинились у надскладній ситуації, відрізані від цивілізованого світу, обмежені у вираженні своїх поглядів, примушені до виконання нових правил, що суперечать усім нормам та вимушені жити у постійному страху, атмосфері пригнічення та приниження. Але незважаючи на всі виклики, молодь прагне бути з Україною.
«Я вирішила вступити саме до українського університету, тому що це моя чітка позиція. Я не хотіла знаходитися там, де не поважають свободу та права людей. Для мене було неприйнятно вчитися у закладах, де викладають російські викладачі, адже саме росіяни зруйнували моє життя. Вони вбили багатьох моїх друзів і неодноразово знищували мій дім. Це сталося двічі: вперше у 2014 році, коли вони прийшли у мій рідний Донецьк, і вдруге коли війна знову позбавила мене звичного життя. Тому навчання в українському університеті для мене це не лише здобуття освіти, а й свідомий вибір на користь незалежної України» – це цитата студентки, що нині навчається в українському ЗВО, з відповіді під час опитування в межах дослідження щодо інтеграції студентства з тимчасово окупованих територій у закладах вищої освіти України.
У цій статті для LB.ua юристка Центру громадянської просвіти «Альменда» Валерія Куберська розповідає про ситуацію, яка склалась для молоді, що перебуває в окупації, зокрема для тих, хто знайшов в собі сили та сміливість зробити відважний вибір на користь української освіти, а також описує найпоширеніші проблеми, що постають на шляху до української освіти.
Існує досить багато стигми щодо таких людей, проте навряд хтось, хто її поширює, усвідомлює реальне становище таких осіб. За даними Міністерства освіти і науки України (далі – МОН), а також державного підприємства “Інфоресурс” у 2023 році вступників з ТОТ до закладів вищої освіти було 4 981, у 2024 – 10 029, а у 2025 – 7 728. За останній рік кількість вступників знижується, сам контингент різниться (детальніше про це у Статті “Підсумки вступної кампанії 2025 для осіб з ТОТ” ). До того ж досі існує проблема нерозділення вступників з ТОТ та вступників з територій активних бойових дій на окремі категорії, у звʼязку з чим неможливо виокремити виключно число з ТОТ, що значно впливає на спотворення інформації.
Що відбувається в окупації?
Одразу після початку окупації будь-якої території України, Росія примусово інтегрує власні стандарти освіти та навчальні програми до закладів освіти всіх рівнів, чим повністю заміщує українські. Разом із “новими” стандартами перезавантажилась й сама суть навчання. З навчання, що відповідало б засадам Міжнародного пакту про економічні і соціальні права, а саме: “освіта повинна спрямовуватись на повний розвиток людської особи та усвідомлення її гідності і повинна зміцнювати повагу до прав людини і основних свобод… освіта повинна дати можливість усім бути корисними учасниками вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма націями і всіма расовими, етнічними та релігійними групами і сприяти роботі Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру”, освітній процес перетворився на суцільне знищення української ідентичності.
Відповідно до російського законодавства, яке держава-агресорка незаконно поширила на окуповані території України, середня освіта є обовʼязковою. Саме тому окупаційна влада вимагає відвідування місцевих шкіл, а за непослух погрожує позбавленням батьківських прав, відправленням “на підвал” чи увʼязненням. Детальніше про події та зміни в освіті на ТОТ читайте у статті “Освіта як інструмент російської пропаганди: що чекає учнів на ТОТ з 1 вересня 2025”.
До того ж, відповідно до Стратегії протидії екстремізму у Російській Федераціїпосилюється впровадження освітніх, виховних та правоохоронних практик, спрямованих на викорінення української мови, культури, символів та патріотичного виховання серед дітей (Аналітичний звіт: як Росія стирає українську ідентичність під виглядом боротьби з екстремізмом). Зокрема, певні теми з історії України розцінюються як екстремістські, за пошук та опрацювання яких може наставати відповідальність, зокрема неповнолітніх осіб. Також неповнолітні переслідуються за проукраїнські погляди або ж навіть за антивоєнні. Саме тому публічний показ своїх переконань є особливо небезпечним для осіб, що перебувають в умовах окупації.
Таким чином відбувається контроль за багатьма сферами життя, зокрема й тими, що жодним чином не стосуються освіти. Українські вебсайти заблоковані на ТОТ й не можуть використовуватись навіть за допомогою VPN. Будь-які дії в мережі Інтернет відслідковуються спецслужбами, від чого стає небезпечно навіть навчатись онлайн в українських закладах освіти. За інформацією, наданою Міністерством освіти і науки України, з 2022 року кількість учнів, що перебувають на ТОТ, але навчаються в закладах середньої освіти України, з 98 134 осіб зменшилась до 34 958 у 2025 році, тобто майже втричі, що зокрема повʼязано із ситуацією на ТОТ.
Створені окупаційною владою умови постійного страху та інформаційної ізоляції не лише формують суттєві перешкоди для розвитку та подальшої реінтеграції дітей і молоді, але й істотно ускладнюють для майбутніх вступників процес ухвалення рішення щодо вступу до закладів освіти України — від доступу до достовірної інформації про освітні можливості до фактичної здатності безпечно подати документи та залишити окуповані території.
Передумови вступу
Проживаючи тривалий період в умовах тотального обмеження та страху, велика кількість молоді, попри всю цю потужну машину пропаганди, все одно продовжує плекати любов до України та врешті обирає отримувати фахову передвищу чи вищу освіту саме тут. Проте це рішення не є легким та від моменту його прийняття до реалізації молодій людині необхідно пройти низку випробувань. Зокрема, постає питання виїзду або ж через певні обставини особа не має можливості виїхати, натомість вимушена навчатись онлайн, перебуваючи на ТОТ, що породжує безпекові ризики. Сам же виїзд є складних з багатьох причин: дороговартісність, відсутність паспорта громадянина України (що є досить закономірним через тривалість окупації), що породжує проблеми з оформленням документів, перевірки спецслужб на території Росії чи Білорусі та власне сам перетин контрольно-пропускного пункту (так званого гуманітарного коридору), адже білоруські прикордонники мають схильність безпідставно відмовляти у такому перетині. Самостійний перетин неповнолітніх практично неможливий, що ще більше ускладнює цей процес, тож таке рішення є досить складним.
Навіть після переміщення на підконтрольні території складнощі не закінчуються, адже в Україні відсутня цілісна політика, спрямована на реінтеграцію молоді. Дуже часто після переміщення дівчата та хлопці опиняються один на один зі своїми проблемами. Не всі заклади освіти можуть забезпечити проживанням у гуртожитку навіть попри наявність такої норми у нормативних актах, відсутність комплексної політики не сприяє адаптації. До того ж, попри запуск у 2021 році пілотної програми “Реінтеграція молоді з ТОТ”, що проводилась Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міністерством освіти і науки України, що мала на меті створити курси із стипендіальним забезпеченням для підготовки абітурієнтів з ТОТ до вступу, така практика не знайшла своє продовження попри їх високу актуальність нині. Позаяк суспільство на ТОТ перебуває не лише в інформаційному, а у й мовному вакуумі, реінтеграційні курси можуть стати тією допоміжною ланкою, що сприятиме кращій адаптації на підконтрольних територіях та поглибленню знань з української мови
Чому вступ з ТОТ – це не просто?
Україна створила спрощену процедуру вступу для осіб з ТОТ, затвердивши Наказ МОН № 271 від 01.03.2021 “Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес”, відповідно до якого утворюються освітні центри “Крим-Україна” та “Донбас-Україна” (далі – ОЦ) при закладах освіти, діяльність яких спрямована на забезпечення консультативної допомоги стосовно вступу з ТОТ, організації самої процедури вступу, поселення до гуртожитку тощо. Наказ враховує відсутність українських документів (паспорта громадянина України), свідоцтва про здобуття повної та базової загальної середньої освіти, сертифікату НМТ та передбачає дистанційний механізм подання документів та складання випробувань. Хоча на перший погляд проблематика та особливості перебування на ТОТ враховані, проте водночас практика застосування показує зворотнє.
У 2025 році ГО “Центр громадянської просвіти “Альменда” провела моніторинг готовності освітніх центрів “Крим-Україна” та “Донбас-Україна”, зокрема їхніх вебсайтів, на предмет готовності до вступної кампанії 2025. Досить репрезентативними є результати дослідження в контексті розміщення контактів для звʼязку з ОЦ: “Контактні дані наявні на 155 сайтах (82,4 %), а 29 сайтів (15,4 %) не мають жодних контактів освітніх центрів”. Водночас стаціонарний телефон наявний на 88 вебсайтів (46,8 %), що не виключає наявність й інших видів звʼязку, проте вказує на досить велику неадаптивність системи, адже телефонувати на стаціонарні українські телефони, перебуваючи на ТОТ, цілковито неможливо. Щороку ми консультуємо осіб з ТОТ, їхніх близьких чи знайомих з приводу освітніх можливостей для такої категорії населення. Вже традицією стало, що частина звернень, що надходить до “Альменди” стосується зокрема складної комунікації з представниками ОЦ, адже поширеним є явище, коли відповідальні особи не відповідають на повідомлення, листи, дзвінки, або ж відповідають із значними затримками, що може впливати на перспективу вступити до закладу освіту, адже створює ризики пропущення дат прийому документів чи складання вступних випробувань.
Цьогоріч відбувалася активна інформаційна кампанія зі сторони органів державної влади та громадянського суспільства, зокрема було створено сайт “Україна чекає на молодь з ТОТ”, де зібрана необхідна інформація стосовно вступу та виїзду, також громадські організації ще у попередньому році створили лендінг “Вступ для людей з тимчасово окупованої та прифронтової території” з інформацію стосовно вступу з ТОТ. Проте вже на практиці зʼясувалось, що гарна картинка не зовсім відповідає дійсності.
На практиці ж під час звернень до ОЦ абітурієнти з ТОТ отримували неоднозначні, невпевнені, місцями неправильні трактування норм, що регулюють вступ такої категорії населення. Це обумовлено існуванням двох нормативних актів: Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році (далі – наказ № 168) та Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес (далі – наказ № 271), що регулюють вступ та щодо певних питань мають різні позиції. Приміром, наказ № 271 не встановлює термінів для реєстрації заяв на участь у співбесідах та проведення самих співбесід, адже враховуючи ситуацію на ТОТ, дата співбесіди обговорюється із абітурієнтом, в той час як наказ № 168 містить норми, що чітко вказують на терміни.
Ще одним прикладом відсутності чіткої позиції стало питання вступних випробувань. Відповідно до наказу № 271, абітурієнти можуть за бажанням подати результати НМТ. Виходячи з положень наказу, можна зробити висновок, що можна одночасно подавати результати НМТ й при цьому складати вступні випробування, проте на початку вступної кампанії МОН розіслало лист до закладів освіти №1/14339-25 від 08.07.2025 “Щодо повторного складання вступних випробувань в закладах освіти”, у якому зазначило: “Якщо особа зареєструвалася на НМТ/ЄВІ/ЄФВВ і не склала успішно відповідне вступне випробування (або незадоволена його результатом), така особа не може замінити результат такого випробування на результат співбесіди, фахового іспиту у закладі освіти, навіть, якщо Порядком прийому на навчання для здобуття вищої освіти мала право не складати вступне випробування з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання”. Водночас вже через деякий час розіслано ще один лист МОН №1/15063-25 від 18.07.2025 “Про особливості вступу для здобуття вищої освіти з тимчасово окупованої території України та територій активних бойових дій”, котрий у свою чергу містив наступне формулювання “Наявність реєстрації на НМТ або незадовільні результати його складання не є перешкодою для допуску вступника з ТОТ або території активних бойових дій до складання необхідних вступних випробувань”, а також містив інші розʼяснення. Проте лише на цьому прикладі зрозуміло, що за ці 11 днів між листами особи, що мали право вступити, отримували незаконні відмови у цьому через відсутність єдиної позиції щодо тлумачення певних норм.
Ще одним ілюстративним прикладом є вимога закладів освіти подавати довідку про перетин кордону для отримання права претендувати на спеціальні умови прийому на навчання, що набула популярності цього року. Так, жоден нормативний акт, що регулює вступ, не передбачає подання такого типу документа, до того ж, прикордонні пункти не видають таких довідок під час перетину й жодна інформаційна платформа не містить інформації про необхідність подання такого документа. Зазвичай особи, що переміщуються, не мають українських документів, особливо паспорт громадянина України для виїзду за кордон, через що під час перетину не отримує відміток про це. Таким чином молода людина, що щойно перетнула кордон та перемістилась на підконтрольні території, маючи впевненість, що володіє всіма необхідними документами, під час їх подачі отримує відмову через відсутність у неї міфічної довідки. Для отримання інформації про дату перетину кордону особа може подати звернення до Державної прикордонної служби України, проте його розгляд займе до 30 днів, через що, ймовірно, вступники можуть не встигнути подати документи вчасно й, відповідно, втратять можливість вступити до українського закладу освіти. Окрім такої довідки, досить часто вимагають й інші документи, що не передбачені законодавством, як-от довідку про отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків тощо, інколи вимоги суперечать базовим принципам безпеки, як от вимога надіслати свою геолокацію для підтвердження перебування на ТОТ, хоча наказ № 271 чітко передбачає перелік документів, що підтверджують таке перебування.
Також складним лишається питання складання вступних випробувань. Перш за все, часто заклади освіти, попри чітку регламентованість складання вступних випробувань та подачі документів дистанційно, відмовляють у такій процедурі й натомість обіцяють зробити все офлайн вже після переміщення з ТОТ. До того ж, програми складання таких випробувань рідко враховують тривале проживання на ТОТ, натомість ніби штучно прирівнюють рівень знань осіб, що увесь час навчались лише за українськими програмами, із тими, хто був позбавлений усього українського, що створює додаткові перешкоди. Позаяк на ТОТ немає доступу до українських вебсайтів, а підручники були вивезені чи знищені ще в перші дні окупації, – неможливо стверджувати, що рівень володіння матеріалом буде однаковий, що вимагає відповідної реакції держави у особі представників МОН.
Замість висновків
Підсумовуючи вищеперераховане стає очевидним, що ми як українське суспільство зобовʼязані чітко визначити свою позицію стосовно збереження звʼзків з молоддю, що проживає на ТОТ, адже це зокрема питання національної безпеки, єдності, демографії, економіки тощо.
У своїй Спеціальній доповіді уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо доступу до освіти дітей та молоді з тимчасово окупованих територій України Омбудсман визнає необхідність на державному рівні затвердити Концепцію доступу до освіти дітей та молоді з ТОТ й ми цілковито розділяємо таку ж позицію. Ми також вважаємо, що сама система вступу потребує переформатування, адже норми, що були затверджені у 2021 році жодним чином не можуть відповідати на виклики, що почали своє існування після повномасштабного вторгнення, а вступники потребують працюючої, актуальної та гнучкої системи. До того ж, вбачаємо необхідність перш за все зробити окремими категорії вступників з ТОТ та категорії вступників з територій активних бойових дій, що покаже реальну ситуацію й допоможе приймати правильні рішення. Наостанок, ця молодь не має бути залишена не лише в сфері освіти, а й в інших сферах життя, саме тому потребує запровадження комплексної реінтеграційної політики, що сприятиме їхній мʼякій та поступовій адаптації тут: отриманню документів, розміщення, отриманню належних та справедливих виплат, реінтеграційним курсам та іншому.
Ми маємо памʼятати: якщо ми не утримуємо українську молодь у своєму культурному та освітньому просторі – це робить ворог, який безжально створює власний мобілізаційний резерв та використовує людей як розхідний матеріал. Тому обовʼязок кожного українця зберегти цей звʼязок усіма можливими шляхами.
Статтю підготовлено Центром громадянської просвіти «Альменда» у межах проєкту «Захист дитинства: справедливість та реінтеграція для дітей з ТОТ». Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в межах Transition Promotion Program. Погляди, репрезентовані у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
