Релігія війни: Російська православна церква як інструмент мілітаризації та індоктринації на тимчасово окупованих територіях
Росія так і не змирилася з втратою контролю над колишніми республіками після розпаду Радянського Союзу. Кремль послідовно прагне відновити вплив на пострадянському просторі, використовуючи широкий арсенал засобів — від дипломатичного та інформаційного тиску до збройної агресії. Одним із ключових інструментів агресивної політики Російської Федерації (далі – РФ) стала ідеологія так званого “руського міра” (рос. – “русского мира”) – концепції, що виправдовує зовнішньополітичне втручання під приводом захисту «єдиної російської цивілізації».
Спершу задуманий як культурний проєкт для підтримки російськомовного населення за кордоном, “руській мір” швидко перетворився на доктрину зовнішньополітичного втручання. Ідея сформувалася в інтелектуальних колах Росії, зокрема серед учасників Московського методологічного гуртка, і з початку 2000-х років була адаптована до державної політики. У 2006 році президент РФ Володимир Путін проголосив: «Руській мір може і повинен об’єднати всіх, кому дорого російське слово і російська культура, де б вони не жили – у Росії чи за її межами. Найчастіше вживайте це словосполучення – “руській мір”» (рос. – «Русский мир может и должен объединить всех, кому дорого русское слово и русская культура, где бы они ни жили — в России или за её пределами. Почаще употребляйте это словосочетание — „русский мир“»). Вже у 2008 році термін «руський мір» було офіційно включено до Концепції зовнішньої політики РФ, а в подальшому – і до її оновленої версії 2023 року. Саме «захист руського міра» став офіційним виправданням зовнішньополітичної агресії Росії, зокрема окупації АР Крим та частин Донецької і Луганської областей 2014 року, повномасштабного вторгнення в Україну 2022 року.
Концепція «руського міра» побудована на тезі про «триєдиність» росіян, українців і білорусів як частин єдиного «руського народу». Центральним елементом цієї ідеології є православ’я – у специфічному, імперському трактуванні Російської православної церкви (далі – РПЦ), яка виконує не лише духовну, а й відверто політико-ідеологічну функцію. РПЦ стала одним із головних трансляторів кремлівських наративів на тимчасово окупованих територіях України (далі – ТОТ), активно підтримуючи окупаційні адміністрації, виправдовуючи війну, залучаючи дітей до патріотично-військового виховання та пропаганди.
Історичний аспект та правове підґрунтя
Ідеологічна співпраця між Кремлем і РПЦ не є чимось новим. Російська православна церква тісно співпрацює з державою протягом століть – ще з часів Московського царства та Російської імперії. Прикладом такої співпраці стало запровадження у 1721 році Петром I Святійшого правлячого синоду – державного органу, що підпорядкував церковну ієрархію імператорській владі та остаточно закріпив підконтрольність РПЦ світському правителю. За радянських часів релігійні структури були підконтрольні державі й використовувались для легітимації її рішень. У сучасній Росії спостерігається подібна модель – всупереч ст. 14 Конституції РФ про відокремлення релігійних об’єднань від держави, де-факто РПЦ функціонує як «державна церква», яка не лише благословляє, але й активно підтримує політику агресії. Під час воєн у Чечні та Афганістані священики брали участь у моральному забезпеченні військових, а подекуди і безпосередньо в бойових діях, однак у сучасній війні проти Україні роль РПЦ значно ширша – від ідеологічної обробки населення до участі у пропагандистських кампаніях і мілітаризації дітей, зокрема на ТОТ.
Цілеспрямований ідеологічний та духовно-патріотичний вплив на дітей і молоді здійснюється РПЦ через освітні програми, виховні ініціативи та співпрацю з місцевими адміністраціями й закладами освіти. Це відповідає офіційній ідеології «руського міра», про що прямо йдеться у документах Всесвітнього російського народного собору (далі – ВРНС), який очолює Патріарх Кирило. У доповіді останнього на XXV ВРНС підкреслюється, що «руський мір» – це не етнічна, а цивілізаційна категорія, заснована на православній традиції та лояльності до російської держави. Саме Росія, за словами предстоятеля РПЦ, має «місію» бути центром духовно-культурної єдності всіх народів, які приймають її систему цінностей.
У Наказі ВРНС “Сьогодення та майбутнє Руського міра” (рос. – «Настоящее и будущее Русского мира») від 24.03.2024 року, адресованому органам законодавчої та виконавчої влади Росії:
- війна проти України називається “священною”, а Росія та її народ “захищає єдиний духовний простір Святої Русі”, декламується, що “після її завершення вся територія сучасної України має увійти до зони виняткового впливу Росії”;
- прямо вказується на необхідність “суверенізації системи освіти” та очищення навчального процесу від “чужих російському народу і руйнівних російського суспільства деструктивних ідеологічних концепцій і установок, передусім, західних”, натомість впровадження «соціогуманітарної парадигми», заснованої на російській цивілізаційній ідентичності і традиційних російських духовно-моральних цінностях. Основою для цього повинен стати Указ Президента РФ № 809 від 09.11.2022 “Про затвердження Основ державної політики щодо збереження та зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей”, який серед традиційних цінностей визначає: патріотизм, служіння Батьківщині та відповідальність за її долю, пріоритет духовного над матеріальним, історична пам’ять та наступність поколінь, єдність народів Росії.
Поширення впливу
Реалізація політики ідеологічного впливу через освіту системно впроваджується на всіх тимчасово окупованих територіях України. Зокрема, на рівні початкової школи обов’язковим для вивчення учнями 4-х класів запроваджено курс «Основи релігійних культур та світської етики» (рос. – Основы религиозных культур и светской этики). Його впровадження здійснюється у тісній координації між місцевими структурами РПЦ та представниками окупаційних адміністрацій, зокрема так званими міністерствами освіти. Ще у 2016 році митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар публічно наголошував на важливості створення системи співпраці священнослужителів, педагогів і представників окупаційної влади задля «впливу на молоде покоління». Ці принципи стали фундаментом для подальшої інтеграції церковної ідеології в освітній процес.
Формально, відповідно до заяв російських посадовців, батьки мають право обирати один із модулів курсу «Основи релігійних культур та світської етики» – наприклад, світську етику або основи тієї чи іншої релігії. Проте на практиці вибір є фіктивним. Згідно з повідомленнями в медіа та соціальних мережах, адміністрації шкіл безальтернативно визначають для вивчення модуль «Основи православної культури». Представники РПЦ, як правило, особисто проводять презентації курсу на батьківських зборах.
Зміст курсу «Основи православної культури» містить чітко окреслені ідеологічні установки. Серед тем – «Росія – наша Батьківщина», «Любов і повага до Вітчизни», «Патріотизм багатонаціонального та багатоконфесійного народу Росії». Курс спрямований на формування у дітей уявлення про російську громадянську ідентичність, почуття належності до «російської нації», гордості за Росію як за свою «історичну Батьківщину» і знецінення будь-яких альтернатив, зокрема української національної ідентичності, за результатами навчання діти повинні “відчувати почуття гордості за свою Батьківщину” (тобто Росію).
Крім того, з 2025 року у школах тимчасово окупованих територій вводиться новий предмет – «Сім’язнавство» (рос. – Семьеведение), який викладається в межах курсу «Розмови про важливе». Згідно з офіційними повідомленнями, цей предмет має сприяти вирішенню «демографічних проблем у Російській Федерації». До його викладання залучають представників РПЦ, які просувають традиційні релігійні уявлення про «правильну родину», роль жінки й чоловіка, а також виховання у дітей покірності й відданості державі.
На окупованому Кримському півострові додатково введено регіональний компонент – курс «Основи православної культури Криму» (рос. – Основы православной культуры Крыма), який охоплює навчання з 1 по 11 клас. Цей курс є частиною ширшої політики ідеологічної інтеграції до російського культурно-історичного простору.
Вивчення згаданих предметів, попри декларовану добровільність, є фактично обов’язковим. Вони відіграють ключову роль у формуванні лояльності до окупаційної влади, а також сприяють нав’язуванню російських наративів щодо патріотизму, послуху та служіння державі.
Форми пропагандистської роботи РПЦ
Окрім інтеграції в систему формальної освіти, представники Російської православної церкви активно застосовують і позашкільні інструменти впливу на свідомість дітей. Для цього в структурі РПЦ створено Синодальний відділ у справах молоді, під керівництвом якого діють: Всецерковний православний молодіжний рух (рос. – Всецерковное православное молодежное движение) та Братство православних слідопитів (рос. – Братство Православных Следопытов), метою діяльності яких, зокрема визначають – “формування патріотичних відношення до Батьківщини (тобто Росії) та підвищення престижу військової служби”.
Братство православних слідопитів – офіційне дитяче відділення молодіжного руху в рамках Московського патріархату, що декларує своєю метою формування у підростаючого покоління світогляду, побудованого на «любові до Бога, Вітчизни (тобто Росії) та ближнього».
Осередки цього Братства активно функціонують на тимчасово окупованих територіях АР Криму, м. Севастополь, Донецької та Луганської, а також Запорізької областей. Девіз православних слідопитів – “Будь готовий! Завжди готовий за Бога та Росію!” (рос. – “Будь готов! Всегда готов за Бога и Россию!”) – яскраво ілюструє спрямованість діяльності організації, яка, по суті, виконує завдання з русифікації дітей, витіснення української ідентичності та підготовки молоді до служби у структурах Російської Федерації.
Показовим прикладом є захід, що відбувся у січні 2025 року: за ініціативи Кримського регіонального відділення Дружини імені святителя Луки Кримського, учасники Мелітопольського загону Братства православних слідопитів були вивезені на тимчасово окуповану територію Криму для участі у зимовому зльоті «Кадетський корпус». Програма заходу включала релігійні обряди (молебень), знайомство учасників, а також заняття з надання домедичної допомоги, основ польового інженерного облаштування (фортифікації) та подолання перешкод.
У травні 2025 року, під гаслом «готовності за Бога та Росію», Кримське регіональне відділення Братства організувало Георгіївський парад під назвою «Діти переможців», у якому взяли участь 250 дітей.
Окрім цього, для систематичної ідеологічної роботи зі старшою молоддю віком від 14 до 35 років у тимчасово окупованих містах Сімферополь і Севастополь відкрито православні молодіжні центри «Точка опори». Ініціатором створення цих центрів виступив митрополит Сімферопольський і Кримський Тихон. Відкриття таких же центрів планується і в інших містах тимчасово окупованого Криму – зокрема, у Ялті та Феодосії.
(Не)прихована мілітаризація
Окрім пропаганди під виглядом духовного виховання, РПЦ відкрито підтримує збройну агресію проти України, просуває ідею служби в Збройних силах РФ, а також систематично залучає дітей і молодь, зокрема з ТОТ, до заходів на підтримку російських військових. Координацію цих дій у структурі РПЦ здійснює Синодальний відділ із взаємодії зі збройними силами та правоохоронними органами. Представники цього відділу брали участь у ІІІ Міжнародному антифашистському конгресі «За єдність усіх антифашистських сил, за повну перемогу над нацизмом!», який проходив у рамках Міжнародного військово-технічного форуму «Армія». У рамках заходу обговорювалися питання боротьби з фашизмом, екстремізмом та націоналізмом (прим. – під ідеологією екстремізму та націоналізму в РФ мається на увазі проукраїнська позиція).
РПЦ систематично організовує акції на підтримку російських військовослужбовців, залучаючи до них неповнолітніх з ТОТ:
- Ялтинське благочиння (ТОТ м. Ялта) із залученням неповнолітнього юнака передало черговий автомобіль до зони проведення т.зв. СВО.
- Для дітей, що відвідують недільну школу при храмі Воскресіння Христа Спасителя (ТОТ м. Ялта) за ініціативи церковної громади військовослужбовці добровільного загону «Барс-Крим» провели майстер-клас з розбирання-складання автомата Калашнікова.
- Вихованці недільної школи при храмі св. Варвари (ТОТ с. Добро Сімферопольського району) були залучені до плетіння маскувальних сіток для учасників т.зв. СВО.
- Для дітей недільної школи при храмі свт. Іоанна Золотоуста (ТОТ м. Ялта) представники “Бойове братство – Південь” та Спілки ветеранів т.зв. СВО Криму провели «Урок мужності». Під час заходу дітям демонстрували військове спорядження, навчали надавати першу допомогу, одягали у бронежилети й каски та проводили фотосесії з військовими РФ.
- Нерідко під час проведення мілітарних заходів для дітей самі священики беруть до рук зброю. Так, настоятель Свято-Покровського храму Симеїзу протоієрей Євген Халабузар взяв участь у майстер-класі зі стрільби та збирання/розбирання автомата АК-74 у Сімеїзькому селищному клубі разом із дітьми.
- В рамках іншого заходу цей же священнослужитель РПЦ, збираючи автомат, наголошував дітям на необхідності “любити і бути відданим своїй Батьківщині та Богу”.
- Також представники Архангельської недільної школи (с. Ореанда, ТОТ) провели зустріч із учнями 6-х класів Ялтинської середньої школи-ліцею №9 у межах курсу “Розмови про важливе”. Учням нав’язували наративи про “майбутню перемогу над сучасним нацизмом” (прим. – йдеться про перемогу Росії у війні проти України).
Практика мілітаризаційного та пропагандистського виховання з боку РПЦ охоплює не лише ТОТ Криму, а й інші окуповані території. Наприклад, на ТОТ Луганської області за участі представників РПЦ окупованої Донеччини відбувся міжконфесійний форум «Релігія та мир». Захід був спрямований на вироблення нових підходів впливу на дітей і молодь з метою нав’язування їм російської культурної та патріотичної ідентичності. На тимчасово окупованій території Запорізької області в місті Бердянськ один із навчальних закладів фактично передано під керівництво Російської православної церкви. Із 2023 року місцеву школу №5 окупаційна влада перетворила на «православну гімназію», де у 2023-2024 н.р. навчалось 11 дітей (1-4 класи), у 2024-2025 році кількість учнів зросла до 40. Фінансування закладу здійснюється з обласного бюджету та епархії, під час навчання дітям нав’язують «духовно-моральне та патріотичне виховання», а також «християнські цінності». На заході у цій православній гімназії, присвяченому 9 травня звучали ідеологічні установки на підтримку війни та маніпуляція православними цінностями: “немає більшої честі, ніж пожертвувати собою”, а викладачі висловлювали сподівання, що “діти продовжать справу наших дідів і прадідів”.
У підсумку, діяльність Російської православної церкви на тимчасово окупованих територіях України виходить далеко за межі духовної сфери і є невід’ємною частиною державної політики РФ з нав’язування ідеології «руського міра». Через освітні програми, молодіжні рухи та участь у мілітаризації неповнолітніх РПЦ відіграє ключову роль у формуванні проросійської ідентичності, легітимації війни та підтримці окупаційних адміністрацій. Така практика грубо порушує норми міжнародного гуманітарного права та Конвенції про права дитини. Відтак, системне використання релігії як інструменту ідеологічної агресії, зокрема щодо дітей, має стати предметом міжнародного розслідування, а особи, причетні до пропаганди війни та мілітаризації дітей, повинні бути притягнуті до відповідальності.
Стаття підготовлена за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
